Дата документу 01.09.2020 Справа № 328/1109/19
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
________________________________________________________________________________
Провадження № 11-кп/807/1112/20 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 328/1109/19 Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2020 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 , в режимі відео конференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали провадження за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_9 на ухвалу Токмацького районного суду Запорізької області від 05 травня 2020 року, якою
клопотання захисника у кримінальному провадженні про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження - задоволено.
Звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125КК України закрито.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, залишено без розгляду.
Роз`яснено ОСОБА_9 право звернутись з відповідною позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, в порядку цивільного судочинства.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обирався.
Згідно зі змістом ухвали, 19.06.2015 року приблизно о 08:00 годині ОСОБА_7 , маючи злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень та реалізуючи його, знаходячись поблизу входу в ветеринарну аптеку «ЗООФАРМ», розташовану за адресою: м. Токмак, вул. Шевченка, 48, в ході конфлікту з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умисно наніс 1 удар долонею руки в область лівої скроні останньої, від чого ОСОБА_9 впала на сходи входу до ветеринарної аптеки. Далі ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, схопив однією рукою за волосся ОСОБА_9 та наніс 2 удари рукою по обличчю останньої, спричинивши ОСОБА_9 тілесні ушкодження.
Згідно висновку експерта № 44/к від 02.03.2017 року, відповідно до даних із наданої медичної документації (медичних карт стаціонарного хворого №2705 та №11377) під час перебування ОСОБА_9 у хірургічному відділенні КУ «Токмацька центральна районна лікарня» з 19.06.2015 року по 25.06.2015 року та її подальшому стаціонарному лікуванні в КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» з 25.06.2015 року по 03.07.2015 року, у ОСОБА_9 виявлені ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, набряку м`яких тканин обличчя зліва, підшкірних гематом навколо лівого ока, на лівій щоці, на підборідді, саден лівого ліктьового та обох колінних суглобів, гематоми на лівому передпліччі. Під час судово-медичного обстеження 24.07.2015 року у Токмацькому міжрайонному відділенні судово-медичної експертизи («Висновок експерта №113») у гр. ОСОБА_9 , 1953 року народження виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден «на задній поверхні лівого ліктьового згину, в проекції лівого надколінка».
Струс головного мозку, набряк м`яких тканин обличчя зліва, підшкірні гематоми навколо лівого ока, на лівій щоці, на підборідді у ОСОБА_9 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.
Садна лівого ліктьового та обох колінних суглобів, гематома на лівому передпліччі у ОСОБА_9 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Суд зазначив, що в сукупності досліджені в судовому засіданні докази свідчать про винність ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікував за ч.2 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
В судовому засіданні захисник заявив клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строку давності, оскільки ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення невеликої тяжкості, з моменту вчинення кримінального правопорушення сплило понад 4 роки, обвинувачений не ухилявся від слідства та суду, нового злочину не вчинив.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні клопотання захисника підтримав та просив задовольнити, звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, а кримінальне провадження закрити та згоден із нереабілітуючими наслідками.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання та звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_7 на підставі ст.49КК України у зв`язку з закінченням строку давності.
Потерпіла ОСОБА_9 заперечувала проти звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності.
Заслухавши пояснення обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, потерпілої, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_7 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, зазначає, що задовольняючи клопотання захисника про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження має місце неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; була порушена процедура, що має наслідком порушення її прав як учасника кримінального провадження, а також не прийнято до уваги ухилення ОСОБА_7 від досудового слідства та суду.
Просить скасувати ухвалу суду від 05.05.2020 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Заслухавши в засіданні апеляційної інстанції доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; потерпілу, яка підтримала апеляційну скаргу; обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги потерпілої, вважали ухвалу законною та обґрунтованою; прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілої задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
У відповідності до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно зі ст.409 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є, окрім іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На думку колегії суддів, ухвала постановлена судом першої інстанції є вмотивованою та вказаним вимогам закону відповідає.
Відповідно до п.1. ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Подія злочину відбулась 19.06.2015 приблизно о 08:00 годині ОСОБА_7 , маючи злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень та реалізуючи його в ході конфлікту з ОСОБА_9 , умисно наніс один удар долонею руки в область лівої скроні останньої, від чого ОСОБА_9 впала на сходи входу до ветеринарної аптеки. Далі обвинувачений продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, схопив однією рукою за волосся ОСОБА_9 та наніс два удари рукою по обличчю останньої, спричинивши ОСОБА_9 тілесні ушкодження.
Відповідно до судово-медичних експертиз тілесні ушкодження потерпілої кваліфікується, як пошкодження легкого ступеня тяжкості з короткотривалим розладом здоров`я.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 були кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Кримінальне правопорушення у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_7 (ч.2 ст.125 КК України), віднесено до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Подія злочинувідбулася 19.06.2015,тобто начас розглядукримінального провадженнясудом апеляційноїінстанції минуло більш ніж п`ять років.
Відповідно до ч.1 ст.44 КК країни особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до ст.49 КК України не може бути застосовано у випадку, якщо особа заперечує проти закриття справи за неналежною обставиною та вимагає закриття справи у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину або виправдання.
Згідно п.2 ч.1 ст.49 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину та до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції виконав зазначені вимоги закону, перевірив передбачені ст.49 КК України підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності, врахував доводи обвинуваченого його захисника, за ініціативою яких вирішувалося питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, заслухав думку прокурора, який також не заперечував проти клопотання захисника, заперечення потерпілої, прийняв обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги потерпілої про те, що висновки суду не відповідають обставинам кримінального провадження щодо відсутності факту ухилення обвинуваченого від слідства і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Потерпіла зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 умисно перейшов на нелегальне становище у соціальному середовищі, переховувався від досудового розслідування, є припущенням, оскільки апелянтом не були надані обґрунтовані докази таких дій з боку обвинуваченого.
Окрім того, в матеріалах кримінального провадження наявні процесуальні документи про оголошення обвинуваченого в розшук «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухилявся від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження. Обвинуваченого оголошували в розшук 11.07.2017, 06.06.2018 через невідоме місцезнаходження підозрюваного. Разом з тим, кримінальне провадження неодноразово відновлювалося, а саме 05.01.2018, 17.04.2019 через те, що підозрюваний самостійно прибував до органу досудового розслідування.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, вбачається те, що обвинувачений не переховувався від органів досудового розслідування, оскільки ОСОБА_7 у період з 11.07.2017 по 05.01.2018, не був належним чином повідомлений про підозру. Повідомлення про підозру останньому вручене тільки 05.01.2018 року.
У період з 06.06.2018 року по 14.04.2019 року перебіг строку давності зупинився на період перебування підозрюваного в розшуку, оскільки ОСОБА_7 залишив територію України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком ОСОБА_7 саме по собі не може свідчити про ухилення останнього від слідства.
Посилання апелянта на відповіді на звернення потерпілої від ГУНП в Запорізькій області, органів прокуратури, Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя не є процесуальними документами кримінального провадження та не можуть свідчити про ухилення ОСОБА_7 від слідства.
Окрім того, апелянт просить суд визначити розмір процесуальних витрат за правову допомогу у кримінальному провадженні та стягнути 3400, 00 гривень з ОСОБА_7 на користь потерпілої.
Обвинувальний вирок відносно ОСОБА_7 не ухвалювався, а вирішення питання про розподіл витрат ухвалою суду не передбачено ст.372 КПК України.
Питання про розподіл судових витрат, вирішується під час судового розгляду кримінального провадження у порядку, визначеному нормами КПК України щодо цивільного позову.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» №3 від 31.03.1989, зазначено, що у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається.
Отже, вимоги потерпілої про відшкодування судових витрат не підлягають задоволенню, що не позбавляє потерпілу права звернутися з позовом до суду у порядку цивільного судочинства.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а підстав для скасування через обставини, які зазначені в апеляційній скарзі не має.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_9 , залишити без задоволення.
Ухвалу Токмацького районного суду Запорізької області від 05 травня 2020 року про задоволення клопотання захисника щодо звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, залишити без змін.
Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
