Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 701/1479/19 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко А.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря Островської О.В.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2020 року (смт. Маньківка, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті сільської ради Іваньківської ОТГ с.Іваньки Маньківського району Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ДОПСП Маньківського ВП Уманського ВП лейтенант поліції Ігнатова Н.В, сільський голова Іваньківської ОТГ Поліщук Леся Миколаївна про визнання неправомірними й незаконними дій суб`єкта владних повноважень та скасування його рішень, постанов,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати протокол про адміністративне правопорушення від 24.08.2019;
- визнати протиправним та скасувати постанову №3 від 11.09.2019 по справі про адміністративне правопорушення;
- визнати протиправним та нечинним рішення №27 від 22.04.2019 про створення адміністративної комісії;
- встановити адміністративну процесуальну правосуб`єктність відповідача;
- визначити розмір судових витрат та нанесеної шкоди суб`єктом владних повноважень;
- зобов`язати відповідача вибачитись за протиправні дії шляхом опублікування відповідного оголошення в засобах масової інформації та соцмережі;
- заборонити Іваньківській сільській раді села Іваньки виконувати обов`язки до часу набуття нею статусу юридичної особи.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що через активну громадянську позицію чоловіка позивача, що проявляється в спонуканні органу місцевого самоврядування Іваньківської ОТГ діяти за законом, на нього здійснюється увесь можливий адміністративний тиск, шляхом неправомірного залучення посадовців центральних органів виконавчої влади для фальсифікації адмінправопорушень. Вказує, що документи, надані на підтвердження повноважень адміністративної комісії були недостатніми. Порушення з боку суб`єкта владних повноважень, які проявлялися під час події засідання адміністративної комісії: не надання групою людей в складі шести осіб, підтверджуючих їх повноваження документів, надані після прибуття поліції два документи, рішення про створення адміністративної комісії та положення про адміністративну комісію, свідчать про фальсифікацію даного документу, адже додатком вказане положення, яке має бути первинним по відношенню до рішення про створення адміністративної комісії; в склад комісії входять люди, які за законами не мають права до неї входити. В порушення законодавства, до даної комісії входять дві посадові особи місцевого самоврядування інші решта незрозумілого статусу; при роботі так званої комісії не було з`ясовано жодного з семи пунктів зазначених у самому положенні комісії в частині 5.9; вимога частини 5.10 положення, щодо ведення протоколу була знехтувана, первинний документ протокол адміністративного правопорушення, складено з порушенням та позивача, працівником поліції введено в оману, не надавши копії протоколу. Позивачу так і не надані документи справи, що стали підставою для розгляду адміністративною комісією сфальсифікованого адміністративного правопорушення. Наголошує, що у Іваньківської сільської ради с. Іваньки відсутній статус юридичної особи представницького органу Іваньківської об`єднаної територіальної громади і вона немає цивільної дієздатності представницького органу Іваньківської ОТГ.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що позивачем пропущено строку звернення до суду в частині оскарження постанови №3 від 11.09.2019 по справі про адміністративне правопорушення. Наголошує, що факт розгляду заяви позивача на засіданні адміністративної комісії зафіксовано у протоколі засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іваньківської сільської ради від 11.09.2019 №2, який не оспорюється позивачем. Доводи позивача спростовуються доказами, які долучено до матеріалів справи. При цьому, позивачем не спростовано її причетність до чинення адміністративного правопорушення.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апелянт вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставина справи, рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зауважує, що судом першої інстанції не досліджено подані докази належним чином, не встановлено істотні обставини, не розглянуто низку клопотань позивача, які мають вагоме значення для об`єктивного вирішення справи. Наголошує, що дії відповідача спрямовані на здійснення тиску щодо позивача та її родити, рішення суб`єкта владних повноважень є надуманими та сфальсифікованими, а надані докази неправдивими.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, тому відсутні підстави для його скасування.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.08.2019 відносно позивача ДОП СП Маньківського ВП Уманського ВП Ігнатовою Н.В., було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 156 КУпАП (а.с. 6).
Голова адмінкомісії при виконавчому комітеті Іваньківської сільської ради В.П. Пілубна повідомила про те, що 11.09.2019 о 10 год., в приміщенні Іваньківської сільської ради відбудеться засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іваньківської сільської ради у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП, яке вчинено ОСОБА_1 (а.с. 7). За результатом якого складено протокол № 2 засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іваньківської сільської ради від 11.09.2019.
Постановою №3 по справі про адміністративне правопорушення від 11.09.2019, визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 6800,00 грн (а.с. 9-12).
Також, згідно з копією рішення Іваньківської сільської ради Маньківського району Черкаської області виконавчий комітет №27 від 22.04.2019 створено адміністративну комісію (а.с. 13).
Згідно з копією рішення Іваньківської сільської ради Маньківського району Черкаської області виконавчий комітет сільського голови Поліщук Л.М., від 02.10.2019 №56 розглянуто скаргу позивача, на постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачено ч. 2 ст. 156 КУпАП, постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іваньківської сільської ради від 11.09.2019 № 3 по справі про адміністративне правопорушення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с. 14).
Позивач, не погоджуючись із вищевказаними рішеннями відповідача, з метою відновлення свої прав та законних інтересів, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вину позивача по справі, у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП було встановлено на підставі протоколу про адміністративне правопорушення ГП № 019588 від 24.08.2019, відповідачем доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, надано докази правомірності прийнятого рішення, при цьому позивачем не надано належних доказі на спростування встановлених обставин.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення від 24.08.2019 колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 156 КУпАП передбачена відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється продаж тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.
Така ж заборона міститься в Законі України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» (ст. 13) та Правилах роздрібної торгівлі тютюновими виробами (п. 11), затверджених наказом Міністрества економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 №218 .
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ГП № 019588 від 24.08.2019 встановлено, що 24.08.2019 близько 18 год. в с. Іваньки по вул. Ігоря Щербини поліцією було виявлено громадянина ОСОБА_2 2002 року народження, із пивом в руках, який пояснив, що дане пиво він придбав у магазині «Ступаки Бартосіка», свідком цього був ОСОБА_3 . Дії позивача кваліфіковані за ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Разом з тим, складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та на підставі ст. 251 КпАП України є предметом оцінки судом в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не породжує для позивача будь-яких правових наслідків.
За вказаних вище обставин, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування постанови №3 від 11.09.2019 по справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
Адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 156 КУпАП (ч. 1 ст. 218 КУпАП).
Згідно ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку адміністративною комісією при виконавчому комітеті Іваньківської сільської ради при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП, було досліджено протокол про адміністративне правопорушення, пояснення, які наявні в матеріалах справи ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .
Також головою комісії запропонувала позивачу, надати додаткові пояснення з приводу даного правопорушення.
Позивач категорично заперечувала факт продажу пива неповнолітньому ОСОБА_2 .
В ході розгляду справи позивачем було заявлено два клопотання.
Перше - про ознайомлення із документами, на підставі яких здійснює свою діяльність адміністративна комісія, в результаті розгляду якого позивачу було надано для ознайомлення рішення виконавчого комітету від 22.04.2019 № 27 «Про створення адміністративної комісії» та додаток до нього.
Друге - про ознайомлення із матеріалами адміністративної справи (протоколом та поясненнями), яке було задоволено.
Голова комісії Підлубна В.П. , звернула увагу членів комісії, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. А також на те, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
У заяві позивач заперечувала продаж алкоголю неповнолітньому.
В порядку статті 285 КУпАП постанова № 3 по справі про адміністративне правопорушення щодо позивача оголошена відразу після закінчення розгляду справи.
Позивачу роз`яснено, що постанову адміністративної комісії може бути оскаржено у виконавчий комітет Іваньківської сільської ради або в районний суд протягом десяти днів з дня її винесення, порушень вимог ст. 245 КУпАП не вбачається, адміністративною комісією забезпечено всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, дотримано вимоги ст. 280 КУпАП, перевірено належним чином доводи позивача про непричетність його до вчинення правопорушення викладених у заяві від 10.09.2019.
На підставі наданих сторонами доказів, встановивши обставини у справі, оцінивши їх належність, допустимість та достовірність як окремо, так і взаємний зв`язок в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, є доведеним та прийняте відповідачем рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню, оскільки під час винесення оскаржуваної постанови було достовірно з`ясовано всі обставини справи та була доведена вина позивача.
Натомість позивачем не спростовано вчинення вказаного адміністративного правопорушення, не надано доказів які б це підтвердили, при цьому з боку суб`єкта владних повноважень такі докази надано у достатньому обсязі.
Тобто, згідно ст. 77 КАС України, як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав суду докази правомірності прийнятого ним рішення.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та нечинним рішення №27 від 22.04.2019 «Про створення адміністративної комісії», колегія суддів зазначає наступне.
Аналізуючи позовну заяву та відповідь на відзив, позивач порушує питання незаконності створення адміністративної комісії, однак не наводячи жодних аргументу та доказу на підтвердження своєї позиції.
Позивач, наголошуючи на незаконності створення адміністративної комісії, посилається на конкретні норми положення про адміністративну комісію при виконавчому комітеті Іваньківської сільської ради (далі - Положення), що затверджене рішенням виконавчого комітету від 22.04.2019 №2, але при цьому надала до суду копію лише його першої сторінки (а.с. 13).
Відповідачем до суду було надано завірену копію всього Положення, зі змісту якого вбачається наявність чи відсутність обмежень для посадових осіб органу місцевого самоврядування по входженню до складу даної комісії (а.с. 65-68).
Утворення адміністративних комісій відноситься до делегованих повноважень виконавчих органів, і це підтверджується рішенням виконавчого комітету Іваньківської сільської ради від 22.04.2019 №27.
До складу адміністративної комісії не входять представники органів державної влади, посадові особи яких мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, а також працівники прокуратури, суду і адвокати, оскільки існують відповідні обмеження по їх входженню.
Разом із тим, порушення, які на думку позивача допущені адміністративною комісією, не обґрунтовані та не підтверджені будь-якими доказами.
Позивач вказує, що їй не були надані документи, які підтверджують повноваження адміністративної комісії, проте надалі зазначає, що вона отримала рішення про створення адміністративної комісії та положення.
Також позивач зазначила, що протокол засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іваньківської сільської ради від 11.09.2019, копію якого вона надала власноруч до суду, відсутній.
Вказує, що не отримувала примірник протоколу про адміністративне правопорушення від працівників поліції, проте дане твердження спростовується її підписом у протоколі, який свідчить про вручення їй другого примірника протоколу (а.с.6).
До того ж, в Положенні про адміністративну комісію при виконавчому комітеті Іваньківської сільської ради відсутні обмеження для посадових осіб по входженню до складу даної комісії, тому дана вимога позивача не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про встановлення адміністративної процесуальної правосуб`єктності відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Концепцією реформування місцевого самоврядування і територіальної організації влади, затвердженою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 № 333-р, визначено основну мету реформування ефективного місцевого самоврядування та територіальної організації влади для створення і підтримки повноцінного життєвого середовища для громадян, надання високоякісних та доступних публічних послуг, становлення інститут і прямого народовладдя, задоволення інтересів громадян в усіх сферах життєдіяльності на відповідній території, узгодження інтересів держави та територіальних громад.
Для реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування і територіальної організації влади Урядом затверджено відповідний План заходів (розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 591-р).
В результаті впровадження Концепції та Плану заходів створено законодавче підґрунтя для забезпечення реформи.
З 2015 року активно проходить процес об`єднання територіальних громад та створення відповідної територіальної основи для ефективної реалізації органами місцевого самоврядування базового рівня наданих їм повноважень.
В процесі реалізації реформи в період 2014-2018 років як першого її етапу підтверджено правильність обраного шляху та створено значний поступ у формуванні умов для розвитку громад, регіонів та країни в цілому.
В січні 2019 року Кабінетом Міністрів України затверджено план заходів з реалізації нового етапу реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні на 2019-2021 роки (розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 № 77-р).
Основними завданнями вищезгаданого плану заходів є формування нової територіальної основи для діяльності органів влади на рівні громад і районів; передача (децентралізації) повноважень виконавчої влади органам місцевого самоврядування та їх розмежування між рівнями і органами за принципом субсидіарності; створення належної ресурсної бази для здійснення повноважень місцевого самоврядування; формування ефективної системи служби в органах місцевого самоврядування; упорядкування системи державного контролю та нагляду за законністю діяльності органів місцевого самоврядування; розвиток форм прямого народовладдя.
З наведено слідує, що пріоритетом подальшого впровадження реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади за принципом децентралізації є зміцнення спроможності та ефективності місцевого самоврядування, підвищення його правової, організаційної та фінансової самодостатності, соціально-економічного розвитку територіальних громад та їх територій.
Перспективним планом формування територій громад Черкаської області, затвердженим розпорядженням КМУ від 08.09.2015 № 999-р зі змінами, передбачено утворення Іваньківської об`єднаної територіальної громади Маньківського району з адміністративним центром у с.Іваньки.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» (далі - Закон) розпорядженням КМУ від 14.03.2018 № 159-р Іваньківська об`єднана територіальна громади визнана Урядом Спроможною громадою.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону об`єднана територіальна громада вважається утвореною за цим Законом з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об`єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об`єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови відповідності таких рішень висновку, передбаченому частиною четвертою статті 7 цього Закону.
Повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, завершуються вдень набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднанню територіальною громадою (частина друга статті 8 Закону).
З дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднанню територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади.
Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом. Юридична особа - виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - виконавчих комітетів відповідних сільських, селищних, міських рад територіальних громад, що об`єдналися, з дня затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднанню територіальною громадою, персонального складу її виконавчого комітету.
Згідно з частиною дванадцятою даної статті Закону державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу - сільську, селищну, міську раду, обрану об`єднанню територіальною громадою, її виконавчий комітет, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснюється на підставі заяви, поданої сільським, селищним, міським головою, обраним об`єднанню територіальною громадою, або уповноваженою ним особою.
Крім того, частиною другою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що державна реєстрація при реорганізації органів місцевого самоврядування як юридичних осіб після добровільного об`єднання територіальних громад здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених Законом.
Відповідно до статі 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лишена підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 140 Основного Закону України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п`ятої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Згідно з частиною третьою статті 8-3 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади, з дня припинення повноважень сільською, селищною радою територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади.
Таким чином, після добровільного об`єднання об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальної громади, що приєдналася.
Основні засади передачі об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об`єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну визначаються Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності».
Частиною п`ятою статті 5 цього Закону встановлено, що порядок подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» затверджено Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності і Порядок подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об`єктів у державну власність.
Приписом абзацу двадцять четвертого пункту 5 Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об`єктів у державну власність (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №434 від 20.04.2011) Мінекономрозвитку на підставі пропозицій, внесених з дотриманням вимог цього Порядку, готує і у місячний термін подає за погодженням з Мінфіном, Фондом державного майна та Державною службою статистики проекти відповідних рішень Кабінету Міністрів України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що як вбачається з позовної заяви та апеляційної скарги, позивач не наводить доказів, які вказують на її невинуватість чи непричетність до вчинення адміністративного правопорушення, натомість піднімає питання легітимності Іваньківської сільської ради, а не обставин продажу алкоголю неповнолітній особі та винесення постанови адміністративної комісії від 11.09.2019 №3 по справі про адміністративне правопорушення, тому позовні виоги позивача не підлягають задоволенню.
Щодо решти позовних вимог про визначення розміру судових витрат та нанесеної шкоди суб`єктом владних повноважень, зобов`язання відповідача вибачитись за протиправні дії шляхом опублікування відповідного оголошення в засобах масової інформації та соцмережі та заборони Іваньківській сільській раді села Іваньки виконувати обов`язки до часу набуття нею статусу юридичної особи, колегія суддів зазначає, враховуючи відмову у задоволенні позову, дані вимоги не підлягають задоволенню як похідні.
Доводи апелянта щодо не висвітлення в описовій частині рішення суду першої інстанції усіх пояснень, заперечень та тверджень, а також незадоволення усіх заявлених клопотань колегією суддів не беруться до уваги, оскільки позивачем не доведено, що дані обставини якимось чином спростовують правильність рішення суду першої інстанції, доводять невинуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення чи вказують на протиправність рішень суб`єкта владних повноважень.
Колегія суддів вказує, що апелянт мав би спростувати висновки як суб`єкта владних повноважень, так і суду першої інстанції, які викладенні у судовому рішення, чого зроблено не було, а лише зазначено про не підтвердженні обставин, що не мають доказового характеру.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 25.06.2020.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна
