Ухвала
16 червня 2020 року
м. Київ
справа № 161/11800/19
провадження № 61-2049св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів:Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач -Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2019 року у складі судді Пушкарчук В. П. та постанову Волинського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» (далі - АТ «ОГС «Волиньгаз») про захист прав споживачів шляхом визнання незаконними дій постачальника природного газу виставляти рахунки та вимагати оплати за спожитий побутовим споживачем природний газ.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона одержує послуги з постачання природного газу на підставі договору про надання послуг з газопостачання, укладеного із відповідачем на основі типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕП) від 30 вересня 2015 року № 2500.
Із листопада 2018 року вона сплачувала за послуги газопостачання не за фактичними показниками її лічильника, а із невідомих їй причин більші суми.
Відповідач не має законних підстав вимагати оплати зазначеного у рахунку об`єму природного газу, приведеного до стандартних умов, оскільки вона є побутовим споживачем. Відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 травня 2015 року № 2496, можливість використання за розрахункову одиницю поставленого природного газу метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов, передбачена лише у відносинах постачання природного газу з непобутовим споживачем і не передбачена для відносин із побутовим споживачем.
Крім того, порушено вимоги постанови НКРЕКП від 23 листопада 2018 року № 1488, якою відповідачу заборонено при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний побутовими споживачами природний газ. У разі приведення об`ємів природного газу до стандартних умов, відповідачу необхідно здійснити перерахунок об`єму (розподілу) природного газу на об`єктах побутових споживачів відповідно до фактичних показань лічильників природного газу.
Із урахуванням наведеного, позивач просила зобов`язати відповідача припинити при здійсненні обліку природного газу приводити об`єми природного газу до стандартних умов; зобов`язати відповідача відновити здійснення обліку природного газу, використаного нею, як побутовим споживачем, за фактичними показниками лічильника; зобов`язати відповідача здійснити контрольне зняття показників лічильника газу та сформувати об`єм розподілу та споживання природного газу за розрахунковий місяць, у якому здійснено контрольне зняття показників лічильника газу, з урахуванням його фактичних показників та відповідно здійснити перерахунок об`єму спожитого природного газу відповідно до фактичних показників лічильника.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року, у задоволенніпозову відмовлено.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки під час розгляду справи не встановлено наявності порушень чинного законодавства України, прав та законних інтересів позивача в діях відповідача при здійсненні обліку природнього газу.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не взято до уваги, що вимогами Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, не передбачено можливості приводити об`єми використаного газу побутовим споживачам до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами. Суди помилково застосували до спірних правовідносин Методику приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики від 26 лютого 2004 року № 116 (далі - Методика № 116), оскільки положення цієї Методики поширюється лише на суб`єктів господарювання. Скасована у судовому порядку постанова НКЕРКП від 23 листопада 2018 року щодо заборони ПАТ «Волиньгаз» приводити об`єми використаного природнього газу побутовим споживачам до стандартних умов є регуляторним нормативним актом, оскарження регуляторного нормативного акту не зупинення його дії, а тому на час дії вказаної постанови відповідач зобов`язаний був виконувати її вимоги.
У березні 2020 року від АТ «ОГС «Волиньгаз»надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якому заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких мотивів.
Встановлені судами обставини
08 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Волиньгаз» укладений договір про надання населенню послуг з газопостачання № 8994, який відповідає змісту Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року № 938.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 за отримані послуги із газопостачання нараховано до сплати 2 816,01 грн, у січні 2019 року - 2 748,91 грн, у лютому 2019 року - 2 580,19 грн.
У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що за період із грудня 2018 року до квітня 2019 року переплата за фактично надані послуги з газопостачання становить 1 334,23 грн, яка пов`язана із неправомірним донарахуванням відповідачем як Оператором ГРМ за газ, які фактично не споживався, проте здійснено приведення об`ємів спожитого позивачем природного газу до стандартних умов.
Листом від 31 січня 2019 року № 43001.3.1-Лв-337-0119 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» (далі - ПАТ «Волиньгаз»), правонаступником якого є АТ «ОГС «Волиньгаз», повідомило ОСОБА_1 про те, що за місцем її проживання встановлений побутовий лічильник Октава G4 сер. № НОМЕР_1 , який не вимірює тиск та/або температуру газу, відповідно його показники відображають об`єм спожитого газу в робочих умовах. За таких обставин, приведення об`єму спожитого природного газу до стандартних умов здійснюється ПАТ «Волиньгаз» відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
Мотиви, із яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/2782, Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496.
Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі врегульовано розділом ІХ Кодексу ГРС.
Так, відповідно до пунктів 1, 2 глави 1 розділу ІХ вказаного Кодексу комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРС, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється на підставі договору розподілу природного газу, укладеного між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до Закону.
На виконання зазначених законодавчих вимог 30 вересня 2015 року НКРЕКП прийняло постанову № 2498 «Про затвердження типового договору розподілу природного газу» та постанову № 2500 «Про затвердження типового договору постачання природнього газу споживачам».
Тобто на цей час затверджено інший типовий договір постачання природного газу, ніж той, відповідно до якого між сторонами у справі виникли відносини у 2008 році.
01 жовтня 2015 року введено в дію Закон України «Про ринок природного газу», яким визначено правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Вказаними законодавчими актами впроваджено розмежування послуг та обов`язків оператора газорозподільної системи та постачальника природного газу.
Після виокремлення послуги з розподілу природного газу, ціна природного газу, що сплачується побутовими споживачами (постачання), зменшується на розмір тарифу на послуги розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.
Так, за змістом пунктом 1.2 Типового договору умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу ГРС.
За приписами пункту 5.1 Типового договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРС та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.
Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРС та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим Договором (пункт 5.2 Типового договору).
Також, у пункті 5.3 Типового договору передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі ГРС.
За змістом абзацу другого пункту 3 глави 1 розділу IX Кодексу ГРС питання приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов врегульовано розділом XV Кодексу ГРС.
Так, постановою НКРЕКП від 26 січня 2017 року № 84 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП щодо запровадження на ринку природного газу використання одиниць енергії», яка набрала чинності 15 березня 2017 року, до Кодексу ГРМ внесено зміни та доповнення, відповідно до яких Кодекс ГРМ доповнено розділом XV «Порядок перерахунку об`єму природного газу в його обсяг, визначений в одиницях енергії».
За змістом пункту 6 глави 1 зазначеного розділу у разі відсутності корекції тиску та температури у ЗВТ, виміряний об`єм газу має бути приведений до стандартних умов за відповідною формулою.
Для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 лютого 2004 року № 116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 березня 2004 року за № 346/8945 (далі - Методика № 116). Оператор ГРМ зобов`язаний розмістити на власному сайті інформацію про розміри коефіцієнтів приведення об`ємів природного газу до стандартних умов, у разі якщо вузли обліку природного газу споживачів не забезпечують такого приведення.
Тобто, наведеними положення Кодексу ГРС передбачено застосування коефіцієнтів, які визначені у Методиці № 116.
Відповідно до пункту 2 Методики № 116 її дія поширюється на суб`єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб.
Звертаючись до суду, позивач посилалася на те, що постановою НКРЕКП від 23 листопада 2018 року № 1488 заборонено ПАТ «Волиньгаз» приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ.
Разом з тим постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 лютого 2020 року у справі № 640/20866/18 (адміністративне провадження № К/9901/22266/19) залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, якими визнано протиправною та скасовано постанову НКРЕКП від 23 листопада 2018 року № 1488.
У вказаній постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зроблено висновок про те, що коефіцієнти приведення до стандартних умов обсягів споживання природного газу, які містяться у додатках до Методики № 116, застосовуються також щодо побутових споживачів. Свій висновок суд обґрунтовував тим, що пунктом 6 глави 1 розділу XV Кодексу ГРС передбачено необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який зазначений у додатках до Методики № 116, а не власне самої Методики № 116. Тобто, вказана норма пов`язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з використанням самої Методики, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до цієї Методики.
Аналогічний висновок зроблений також Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 640/21017/18 (адміністративне провадження № К/9901/27491/19).
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із таких підстав.
Відповідно до загальнотеоретичних визначень під нормативно-правовим актом необхідно розуміти офіційний акт-волевиявлення (рішення) уповноважених суб`єктів права, що встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин.
Структура нормативного акту - це його будова, обумовлене внутрішнім особливим змістом.
Додаток - структурний елемент нормативно-правового акта, що містить, як правило, графічний матеріал - формули, таблиці, схеми, що ілюструють нормативні приписи і полегшують їх розуміння. Якщо у тексті нормативно-правового акта міститься пряма вказівка на використання додатка, то він вважається частиною нормативно-правового акта та має таку ж юридичну силу як і відповідний акт.
Тобто, додаток є невід`ємною частиною нормативно-правового акта, а тому його застосування окремо від самого акта є неможливим.
Крім того, нормативно-правові акти діють щодо фізичних осіб, юридичних осіб та інших суб'єктів права.
Дія нормативно-правового акта за колом осіб - це визначення сфери його застосування шляхом обмеження його дії певним визначеним колом осіб; здатність акта створювати юридичні наслідки для певних суб`єктів права.
Отже, поширення дії нормативно-правового акта на ті правовідносини, сфера регулювання яких обмежена у самому акті, є неможливим.
Методика № 116 є нормативно-правовим актом спеціальної дії, оскільки її положення поширюються лише на конкретну категорію осіб - суб`єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб.
За змістом Методика №116 не містить положень, які б давали підстави стверджувати, що її дія поширюється і на побутових споживачів.
Таким чином, оскільки дія Методики № 116 у цілому не поширюється на побутових споживачів, тому її положення, зокрема коефіцієнти приведення до стандартних умов, які містяться у додатках Методики № 116, не можуть бути застосовані операторами ГРМ при розрахунках фактично використаних побутовими споживачами об`ємів природного газу.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 640/21017/18 (адміністративне провадження № К/9901/27491/19) та від 03 лютого 2020 року у справі № 640/20866/18 (адміністративне провадження № К/9901/22266/19) про те, що передбачено застосування лише відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який зазначений у додатках до Методики № 116, а не самої Методики № 116.
Крім того, колегія суддів вважає, що передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з урахуванням кількості справ, які вже сьогодні перебувають на розгляді у касаційному суді, зокрема: справа № 761/26279/19 (провадження № 61-3859ск20) за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про визнання дій неправомріними, зобов`язання вчинити дії; справа № 592/7867/19 (провадження № 61-4257ск20) за позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Сумигаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаззбут» про захист прав споживачів.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду також вважає, що є прогнозованою наявність великої кількості справ у судах України, як адміністративних, де оператори ГРС оскаржують постанови НКРЕКП про заборону при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами, так і загальних судах, де побутові споживачі газу оскаржують дії операторів ГРС із приведення об`ємів природного газу до стандартних умов.
Колегія суддів дійшла переконання, що існує очевидна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у спорах щодо приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень, а тому справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, від 22 листопада 1995 року).
Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, від 21 жовтня 2013 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Враховуючи наведене вище, у силу приписів частин третьої, п`ятої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» про захист прав споживачів шляхом визнання незаконними дій постачальника природного газу виставляти рахунки та вимагати оплати за спожитий побутовим споживачем природний газ, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник Г. І. Усик В. В. Яремко
