У Х В А Л А
22 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 161/11800/19
Провадження № 14-119цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула клопотання про розгляд справи в судовому засіданні представника акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» - Богдана Сергія Володимировича у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» (далі - АТ «ОГС «Волиньгаз») про захист прав споживачів шляхом визнання неправомірними дій постачальника природного газу виставляти рахунки та вимагати оплати за спожитий побутовим споживачем природній газ, та
УСТАНОВИЛА:
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
АТ «ОГС «Волиньгаз», у якому просила: зобов`язати відповідача припинити дії, якими порушувались її права як побутового споживача природного газу у частині приведення об`єму природного газу до стандартних умов; відновити облік використаного природного газу за фактичними даними лічильника та здійснювати контроль зняття та облік спожитого природнього газу відповідно до фактичних даних лічильника.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня
2019 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від
27 грудня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не взяли до уваги, що у Правилах постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від
30 вересня 2015 року № 2496, не передбачено можливості приводити об`єми використаного газу до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами. Суди помилково застосували до спірних правовідносин Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 лютого 2004 року № 116 (далі - Методика № 116), оскільки положення цієї Методики поширюється лише на суб`єктів господарювання. Скасована у судовому порядку постанова НКЕРКП від 23 листопада 2018 року №1488 щодо заборони АТ «ОГС «Волиньгаз» приводити об`єми використаного природнього газу до стандартних умов побутовим споживачам є регуляторним нормативним актом, оскарження якого не зупиняє його дії, а тому на час дії цієї постанови відповідач зобов'язаний був виконувати її вимоги.
20 лютого 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, а справу витребувано із суду першої інстанції.
09 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 16 червня 2020 року.
16 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. При цьому колегія суддів вважала, що така передача необхідна для відступу від висновків, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, та у зв`язку з необхідністю формування єдиної правозастосовної практики у справах вказаної категорії та вирішення виключної правової проблеми.
31 серпня 2020 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду прийнято та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників за наявними в ній матеріалами у порядку письмового провадження на 22 вересня 2020 року.
Разом з тим, 21 вересня 2020 року від представника АТ «ОСГ`Волиньгаз» - Богдана С. В. до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Практика ЄСПЛ з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Верховний Суд є судом права, а не факту, і Велика Палата Верховного Суду, діючи у межах повноважень та порядку, визначених частиною першою статті 400 ЦПК України, не може встановлювати обставини справи, які можуть додатково пояснити її учасники, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
Разом з тим Велика Палата Верховного Суду надає учасникам процесу у справі № 161/11800/19 належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої доводи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні від 26 травня 1988 року в справі «Екбатані проти Швеції» зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність «публічності» при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.
Велика Палата Верховного Суду, ураховуючи практику ЄСПЛ як джерело права, вважає за можливе розглядати зазначену справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.
Зважуючи на відсутність необхідності виклику сторін для надання пояснень з огляду на обставини справи, підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні, а тому у задоволені відповідного клопотання необхідно відмовити.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
У задоволенні клопотання представника акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» - Богдана Сергія Володимировича про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін відмовити.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. М. Ситнік
Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко
Т. О. Анцупова В. С. Князєв
С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко
В. В. Британчук Н. П. Лященко
Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко
М. І. Гриців Л. І. Рогач
Д. А. Гудима О. С. Ткачук
В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич
Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська
О. С. Золотніков
