Справа № 307/2796/20
Провадження №1-кп/307/840/20
У Х В А Л А
28 вересня 2020 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , з сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 , потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , з сторони захисту: обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та їх захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тячів кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тячів, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працює, судимості не має,
та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працює, в силу ст.89 КК України судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 121 та ч.2 ст.146 КК України,
В С Т А Н О В И В:
в провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 121 та ч.2 ст.146 КК України.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні подав клопотання про продовження ОСОБА_8 та ОСОБА_9 строку тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави, посилаючись на те, що не відпали ризики, зазначені в п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання обвинуваченим запобіжного заходу,
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечували.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник в судовому засіданні просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, в задоволенні клопотання прокурора просили відмовити.
Потерпілі в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали обвинувального акта, з долученими до нього додатками, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань, суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього кодексу.
Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду від 01 липня 2020 року ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 01 год. 10 хв. 28 серпня 2020 року
Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду від 27 серпня 2020 року ОСОБА_8 продовжено обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 24 години 28 вересня 2020 року.
Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду від 17 липня 2020 року ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 16 год. 30 хв. 29 серпня 2020 року
Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду від 27 серпня 2020 року ОСОБА_9 продовжено обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 24 години 28 вересня 2020 року.
У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У відповідності до ст. 5 п. "С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підозрюються у вчинені тяжкого злочину санкція статті якого передбачає покарання в виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Також, на думку суду, і надалі існують ризики, передбачених пунктами 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачені можуть переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинені ними кримінальні правопорушення, знаходячись на волі можуть незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Беручи до уваги наведене, та те, що обвинувачені підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, внаслідок якого настала смерть потерпілого, за який кримінальним законодавством України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинувачених не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченим обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, на 60 днів.
Оскільки суд задовольняє клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, жодних підстав для задоволення клопотання захисників про зміну запобіжного заходу не має.
Керуючись ст.ст. 177, 314-316, 331, 369 КПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обраний відносно ОСОБА_8 , обвинувачуваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 та ч.2 ст.146 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів, тобто до 24 години 00 хвилин 27 листопада 2020 року.
Продовжити обраний відносно ОСОБА_9 , обвинувачуваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 та ч.2 ст.146 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів, тобто до 24 години 00 хвилин 27 листопада 2020 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Суддя ОСОБА_1
