Єдиний державний реєстр судових рішень
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2020 року справа № 200/9888/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., секретар судового засідання Харечко О.П., за участю представника позивача Корнієнка А.Г., представника відповідача Гламаздіна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції (з використанням для проведення судового засідання системи «EasyCon») апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року (повний текст складено 17 грудня 2019 року в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/9888/19-а (суддя в 1 інстанції Арестова Л.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка» (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.07.2019 року № 0006334610 та № 0006324610.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 200/9888/19-а позовні вимоги було задоволено, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 29.07.2019 року № 0006334610; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 29.07.2019 року № 0006324610; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка» судовий збір у розмірі 19 210 гривень 00 копійок.
03 грудня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та інших витрат по справі після ухвалення рішення суду по справі.
Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка» про прийняття додаткового рішення в адміністративній справі № 200/9888/19а за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень задоволено, внаслідок чого: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка» витрати на правничу допомогу у сумі 36000 гривень 00 копійок; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка» судові витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту в розмірі 2080 гривень 34 копійки.
Не погодившись з таким додатковим рішенням, Офісом великих платників податків ДФС подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що додаткове рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та інших витрат по справі після ухвалення рішення суду по справі, відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі № 200/9888/19-а було допущено заміну відповідача Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на Офіс великих платників податків Державної податкової служби (далі відповідач).
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно частини другої вказаної статті заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Мотивуючи подану заяву щодо ухвалення додаткового судового рішення у справі, позивач зазначав, що судом першої інстанції не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Як вбачається з заяви, позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу, та витрати, пов`язані із прибуттям представників позивача до суду.
Позивач надав суду договір про надання правової допомоги № 157-ТРП від 01 квітня 2019 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка» (Клієнт) та Адвокатське об`єднання «Перший радник» (Виконавець) уклали договір, яким Виконавець зобов`язувався надавати Клієнтові правову допомогу за окремими письмовими або усними дорученнями останнього.
Відповідно до п. 1.1. Додаткової угоди № 2 від 02 серпня 2019 року до Договору № 157-ТРП про надання правової допомоги від 01.04.2019 року, в рамках Договору та цієї Додаткової угоди Виконавець зобов`язується надавати Клієнтові правову допомогу щодо належного представництва інтересів Клієнта у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2019 року № 006334610, № 0006324610 в Донецькому окружному адміністративному суді та подальше представництво у судах другої та третьої інстанції.
П. 2.1 та п. 2.2. вказаної додаткової угоди визначено, що загальна вартість послуг з надання правової допомоги Виконавця, що надається Клієнту згідно з цією Додатковою угодою, розраховується на підставі погодинної ставки вартості роботи адвоката 2000 грн./година та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг. Фактичний обсяг наданих послуг визначається сторонами в актах наданих послуг. Оплата наданих послуг здійснюється за фактом їх надання відповідно до наданого Виконавцем рахунку впродовж 15 календарних днів з моменту вступу рішенням суду законної сили.
В матеріалах справи наявні наступні документи: посадочні документи Укрзалізниці про проїзд представника позивача до м. Слов`янськ та до м. Київ на загальну суму - 2080,34 грн.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частинами 2, 3 ст. 16 КАС України встановлено, що представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем хоча і були надані заперечення проти ухвалення додаткового рішення, проте відповідач не скористався своїм правом на надання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.
Визначальним в адміністративному судочинстві за ст. 6 КАС України є принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та встановлюють зміст і спрямованість діяльності держави, а тому, при вирішенні справ суди повинні в першу чергу застосовувати саме принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю досліджувати змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Адміністративне судочинство спрямоване на зміцнення законності, правопорядку та попередження правопорушень, а також сприяє активному та ініціативному виявленню порушень прав, свобод та інтересів осіб з боку влади та поновлення цих прав чи запобігання їх порушенню, а тому суди адміністративної юрисдикції повинні захищати такі права фізичних і юридичних осіб (зокрема й право на відшкодування витрат на правову допомогу) усіма передбаченими й дозволеними законодавством України способами.
Колегія суддів зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Вказана позиція підтверджується позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.
Таким чином, підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу у сумі 36000 (тридцять шість тисяч) 00 гривень.
Суду надано докази щодо понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, понесених витрат; посадочні документи Укрзалізниці про проїзд представника позивача до м. Слов`янськ та до м. Київ на загальну суму - 2080,34 грн.
На підставі викладеного, підлягають всього стягненню судові витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту представників позивача в розмірі 2080 гривень 34 копійки.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 23, 33, 132, 134, 139, 143, 252, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 200/9888/19-а залишити без задоволення.
Додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 200/9888/19-а залишити без змін.
Повне судове рішення складено 07 жовтня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді І.Д. Компанієць
Л.В. Ястребова
