Ухвала
іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 453/564/20
провадження № 51-4702ск20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 02 червня 2020 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12020140300000220 від 01 травня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 Кримінального кодексу України (далі КК), закрито у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 02 червня 2020 року без змін.
Доводи касаційної скарги та її вимоги
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у зв`язку зістотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції, при постановленні рішення від 22 вересня 2020 року, не дотримався вимог ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК). На переконання прокурора, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, в порушення п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, зміни до якого внесені Законом України від 06 грудня 2017 року №2227-VIII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексу України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок
і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами»(далі - Закон № 2227-VІІІ), незаконно закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, оскільки вважає, що інкриміноване тому правопорушення пов`язане з домашнім насильством.
Мотиви Суду
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, та долучену до неї копію оскарженого судового рішення, колегія суддів не знайшла підстав для відкриття касаційного провадження.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову
у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, згідно з ст. 438 КПК, є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, відповідно
до ч. 1 ст. 412 КПК, є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
В апеляційній скарзі, як убачається зі змісту оскарженого судового рішення, прокурор ставив питання про скасування ухвали Сколівського районного суду Львівської області від 02 червня 2020 року. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначав що кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 не можна було закрити у зв`язку з відмовою потерпілої ОСОБА_5 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні щодо дружини злочину, передбаченого ч.1 ст.129 КК.
Суд апеляційної інстанції, в межах, встановлених ст. 404 КПК та в порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, належним чином перевірив доводи, наведені в апеляційній скарзі, проаналізував їх, відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, з яких визнав її необґрунтованою.
Згідно правової позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка сформульована у постанові від 12 лютого 2020 року (справа №453/225/19), кримінальне провадження закривається на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК в тому разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством. Пов`язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх
в інкримінованій статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.
При цьому, встановлена у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили злочин, пов`язаний із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред`явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього. Зокрема, вказана норма застосовується лише за умови наявності в обвинувальному акті відповідної обтяжуючої обставини, визначеної п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК, або кваліфікації злочину за сукупністю зі ст. 126-1 КК.
Як убачається зі змісту оскарженого судового рішення, ОСОБА_4 обвинувачується
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК, а саме погрозі вбивством дружині. В обвинувальному акті щодо нього не йдеться про пов`язаність інкримінованого йому злочину з домашнім насильством, в тому числі не вказано на вчинення злочину, пов`язаного з домашнім насильством, як на обставину, яка обтяжує покарання.
З урахуванням приписів п. 19 ч. 1 ст. 7, частин 3, 6 ст. 22 КПК та гарантій, встановлених пунктами «а», «b» § 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де встановлено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має негайно і детально бути поінформованим про характер та причини обвинувачення, висунутого проти нього , і мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту, апеляційний суд дійшов вірного висновку про законність та обґрунтованість ухвали Сколівського районного суду Львівської області від 02 червня 2020 року.
З указаними висновками погоджується і колегія Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
У касаційній скарзі доводи прокурора зводяться до тверджень про неправомірне закриття кримінального провадження через внесені 11 січня 2019 року зміни до
ст. 284 КПКта факт вчинення ОСОБА_4 злочину стосовно дружини.
Однак вчинення злочину стосовно члена сім`ї або іншої особи, зазначеної в ч. 2 ст. 3 Закону № 2227-VIII, автоматично не скасовує гарантій права на захист. Якщо сторона обвинувачення вважає, що суспільно небезпечне діяння пов`язано саме з домашнім насильством, вона про це обов`язково має зазначити у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті, а на обґрунтування своєї позиції надати відповідні докази. Інакше підозрюваний (обвинувачений) буде позбавлений процесуальної можливості ефективно захищатися та спростувати висунуте обвинувачення.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 337 КПКсудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та наданої до неї копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора
на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
