Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Ухвалою
від 28 жовтня 2020 року
у справі № 453/564/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо заборони закриття кримінального провадження, встановленої у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Ухвалою суду першої інстанції кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК, закрито у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Ухвалою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Як убачається зі змісту оскарженого судового рішення, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК, а саме погрозі вбивством дружині. В обвинувальному акті щодо нього не йдеться про пов`язаність інкримінованого йому злочину з домашнім насильством, в тому числі не вказано на вчинення злочину, пов'язаного з домашнім насильством, як на обставину, яка обтяжує покарання.
З урахуванням приписів п. 19 ч. 1 ст. 7, частин 3, 6 ст. 22 КПК та гарантій, встановлених пунктами «а», «b» § 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де встановлено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має негайно і детально бути поінформованим про характер та причини обвинувачення, висунутого проти нього , і мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту, апеляційний суд дійшов вірного висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.
Вчинення злочину стосовно члена сім`ї або іншої особи, зазначеної в ч. 2 ст. 3 Закону України від 06 грудня 2017 року №2227-VIII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексу України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», автоматично не скасовує гарантій права на захист. Якщо сторона обвинувачення вважає, що суспільно небезпечне діяння пов`язано саме з домашнім насильством, вона про це обов'язково має зазначити у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті, а на обґрунтування своєї позиції надати відповідні докази. Інакше підозрюваний (обвинувачений) буде позбавлений процесуальної можливості ефективно захищатися та спростувати висунуте обвинувачення.
ВИСНОВКИ: встановлена у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили злочин, пов'язаний із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред`явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього. Зокрема, вказана норма застосовується лише за умови наявності в обвинувальному акті відповідної обтяжуючої обставини, визначеної п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК, або кваліфікації злочину за сукупністю зі ст. 126-1 КК.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила призначення покарання, злочини проти життя, злочини проти здоров'я, насильницькі злочини, підстави закриття кримінального провадження, кваліфікація домашнього насильства
