Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 березня 2026 року
у справі № 135/1128/25
Кримінальна юрисдикція
Щодо доведення факту домашнього насильства у разі, коли потерпіла визначена в обвинувальному акті як «співмешканка»
Фабула справи: суд першої інстанції ухвалою, залишено без змін апеляційним судом, закрив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.
Мотивація касаційної скарги: прокурор зазначає, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, щодо своєї співмешканки, тому це кримінальне правопорушення є таким, що пов`язане з домашнім насильством, і за правилами п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України не може бути закрите у зв`язку із відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Правова позиція Верховного Суду: вимоги до змісту обвинувального акта обумовлені приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у їх взаємозв'язку із положеннями ст.ст. 20, 42 КПК України.
Зміст обвинувального акта визначає той обсяг і зміст обвинувачення, який сторона захисту сприймає як такий, що підлягає перевірці під час судового розгляду, який не стосується тих обставин, які не знайшли свого відображення у тексті обвинувального акта.
Кримінальний процесуальний закон, закон України про кримінальну відповідальність та інше дотичне до з'ясування поняття «домашнє насильство» законодавство не містять такого поняття як «співмешканка». Слово «співмешканка» в аспекті встановлення юридичних ознак «домашнього насильства» у фактично вчиненому діянні жодним чином не впливає на правову складову висунутого обвинувачення, адже фактично є словом житейського змісту і значення, використання якого не розкриває юридичних ознак вказаного поняття.
В аспекті кримінально-правової оцінки конкретного діяння та вирішення пов`язаних із цим питань про його кримінально-правові наслідки та застосування того чи іншого процесуального порядку здійснення провадження, юридично значимі складові протиправної поведінки мають знайти своє відображення в обвинувальному акті в спосіб, визначений законом, який від сторони обвинувачення вимагає використання термінів, визначених законодавцем, а не довільного оперування словами, які не мають правової складової та юридичного змісту.
Висновки: сам факт посилання на вчинення правопорушення стосовно «співмешканки» не створює належного підґрунтя до висновку, що сторона захисту мала підстави до захисту від обвинувачення як такого, що пов`язане із звинуваченням у застосуванні домашнього насильства. До того ж, «співмешкання» автоматично і безумовно не свідчить про те, що особи перебувають у сімейних або близьких відносинах в розумінні приписів Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Водночас такі обставини мають бути достатньо конкретизовані у обвинувальному акті як такі, що підлягають доказуванню.
Ключові слова: злочини проти життя та здоров’я, умови закриття провадження, специфіка справ приватного обвинувачення, ознаки домашнього насильства
