Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 червня 2026 року
у справі № 205/11250/21
Кримінальна юрисдикція
Щодо умисного вбивства, вчиненого за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України)
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції засуджено:
- ОСОБА_7 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років;
- ОСОБА_8 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
На підставі ст. 71 КК України остаточно призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років 6 місяців.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зараховано строк попереднього ув'язнення.
На підставі ч. 7 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зараховано строк домашнього арешту, із розрахунку 1 день позбавлення волі за 3 дні цілодобового домашнього арешту, за період з 28 липня 2023 року по 14 листопада 2024 року включно.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
В судах було чітко встановлено, що обвинувачені прибули до потерпілого додому, де, використовуючи малозначний привід, з мотивів ревнощів, умисно, спільно почали завдавати йому удари в різні ділянки тіла, переважно по голові ОСОБА_9, який не чинив їм опору та намагався лише захиститися від неправомірних дій. Ці удари тривали до тих пір, поки потерпілий не перестав проявляти ознак життя. Крім того, після скоєного ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не намагалися надати будь-якої допомоги потерпілому, не викликали швидку допомогу та не повідомили про скоєне сторонніх осіб, а навпаки позбулися знаряддя вчиненого злочину та переховувалися від органу досудового розслідування у своїх родичів. За таких фактичних обставин суди чітко встановили наявність умислу на вбивство потерпілого.
Про наявність між засудженими попередньої змови та умислу на вбивство потерпілого свідчить те, що обвинувачені прибули разом до будинку потерпілого, незаконно проникли на територію домоволодіння шляхом поштовху хвіртки обладнаної засовом, із застосуванням фізичної сили зламали замок вхідних дверей будинку, куди незаконно проникли. Виявивши всередині ОСОБА_9, який лежав на дивані, ОСОБА_8 взяв у будинку металеву лопату з дерев'яною ручкою, а ОСОБА_7 взяв дерев`яний табурет, після чого вони спільно почали наносити потерпілому удари зі значною силою, від чого вказані предмети зламалися. Незважаючи на це, обвинувачені спільно одночасно продовжували завдавати ударів дерев'яними фрагментами, спрямовуючи ці удари по життєво важливим органам, спричинивши, крім інших тілесних ушкоджень, 8 забійних ран голови, які знаходяться у причинному зв'язку зі смертю потерпілого. Крім того, судом було встановлено, що побиття потерпілого відбувалося у невеликому приміщенні будинку, кожен з обвинувачених мав змогу бачити та усвідомлювати дії іншого співучасника, погоджувався із ними та продовжував свої протиправні дії, направлені на позбавлення життя потерпілого.
Протиправні дії обвинувачені не припиняли до настання бажаного результату і закінчили одночасно, заподіявши смерть ОСОБА_9 , та спільно покинули будинок. Суд зауважує, що за обставин, коли обвинувачені виконували спільні дії, направлені на позбавлення життя потерпілого, виконували ці дії одночасно, не потребує розмежування - хто, скільки і в які частини тіла потерпілому наносив удари.
Отже, виходячи із фактичних обставин кримінального провадження суд правильно встановив, що у діях ОСОБА_7 наявні ознаки складу злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
ВИСНОВКИ: умисне вбивство визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України), якщо у позбавленні життя потерпілого брали участь за попередньою домовленістю як співвиконавці дві і більше особи.Кожна з осіб, які з умислом на вбивство завдали потерпілому поранення, незалежно від того, яке з поранень виявилося безпосередньою причиною смерті потерпілого, повинні відповідати за умисел на вбивство як співвиконавці.
Співвиконавцями умисного вбивства повинні визнаватися також ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо було заподіяно смерть потерпілого, але, будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, здійснили частину того обсягу дій, який група вважала за необхідне виконати з метою реалізації цього умислу. З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють вбивство за попередньою змовою, до таких дій можуть бути віднесені: а) застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; б) подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співвиконавцем (застосування до потерпілого фізичного чи психічного насильства, зв`язування його чи утримання в той час як інший співучасник завдає йому ударів з метою заподіяння смерті, тощо); в) усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це (тримання чи ізоляція особи, яка намагається або може допомогти жертві, відвернення уваги такої особи тощо), а також сприяння доступу іншій особі до жертви; г) надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час вчинення вбивства шляхом передачі зброї, давання порад тощо; д) ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу на вбивство.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти життя, співучасть у злочині, співучасть у вбивстві
