Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 липня 2026 року
у справі № 583/2187/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо належного відповідача у разі, якщо суд встановив для відшкодування шкоди наявність підстав, передбачених приписами ч. 1 ст. 1172 ЦК України
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком міськрайонного суду ОСОБА_13 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Цивільний позов задоволено частково та ухвалено стягнути відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_16: із ОСОБА_13 - 200 000 грн; із Державного бюджету України - 200 000 грн.
Апеляційний суд ухвалою вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_13 залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Частиною 1 ст. 128 КПК визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Тлумачення норми ч. 1 ст. 1172 ЦК свідчить, що у випадках, коли заподіювач шкоди перебуває з юридичною або фізичною особою в трудових відносинах або у відносинах служби і спричинив відповідну шкоду під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків, відповідальність покладається на юридичну або фізичну особу, з якою він перебував у таких відносинах.
Отже, норма ч. 1 ст. 1172 ЦК не передбачає покладення на державу обов`язку з відшкодування шкоди, завданої працівником (службовцем) під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків, а також не передбачає підстави для стягнення відшкодування безпосередньо з Державного бюджету України.
Водночас, згідно з приписами ч. 1 ст. 1174 ЦК шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, незалежно від вини цієї особи.
Варто зауважити, що у частинах 1 і 2 ст. 176 ЦК сформульовані норми про самостійність відповідальності, з одного боку, зокрема, держави, а з іншого - створених нею юридичних осіб (крім випадків, встановлених законом).
Тобто, цією нормою закріплено принцип майнової відокремленості публічних утворень і створених ними юридичних осіб, згідно з яким кожен суб`єкт цивільних правовідносин (у тому числі юридична особа публічного права) відповідає за своїми зобов'язаннями виключно в межах належного йому майна і не несе відповідальності за зобов'язання інших суб`єктів, навіть якщо ті створені або підпорядковані йому.
ВИСНОВКИ: у разі, якщо суд встановив для відшкодування шкоди наявність підстав, передбачених приписами ч. 1 ст. 1172 ЦК, належним відповідачем є юридична або фізична особа - роботодавець працівника (службовця), який заподіяв шкоду, а не держава.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: компенсація шкоди, злочини проти життя, умови відшкодування шкоди
