Правова позиція
Велика Палата Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 травня 2026 року
у справі № 754/1519/22[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо належного цивільного відповідача за цивільним позовом про відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, у кримінальному провадженні
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суд першої інстанції визнав винуватим і засудив ОСОБА_24 за частиною четвертою статті 41, частиною другою статті 365 КК України в редакції Закону від 21 лютого 2014 року - до позбавлення волі на строк сім років з позбавленням права обіймати посади в державних чи правоохоронних органах на строк три роки; частиною четвертою статті 41, статтею 340 КК України - до позбавлення волі на строк п`ять років; частиною першою статті 111 КК України в редакції Закону від 28 березня 2014 року - до позбавлення волі на строк п`ятнадцять років, а на підставі частини першої статті 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років з позбавленням права обіймати посади в державних чи правоохоронних органах на строк три роки.
Крім того, на підставі статті 54 КК України позбавив ОСОБА_24 спеціального звання підполковника міліції.
Також суд стягнув солідарно з ОСОБА_24 та МВС України на користь потерпілого ОСОБА_21 моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення злочину, в розмірі 200 000 грн.
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до приписів частини першої статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно із частиною першою статті 62 КПК України у кримінальному провадженні цивільним відповідачем може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
Водночас у частині першій статті 128 КПК України зазначається, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Отже, зі змісту частини першої статті 62 і частини першої статті 128 КПК України випливає, що в цих нормах прямо не згадано державу як цивільного відповідача, на відміну від фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
Утім, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відповідну законодавчу дефініцію слід тлумачити системно, орієнтуючись насамперед на завдання і загальні засади кримінального провадження, врахування яких унеможливлює усунення держави від участі в кримінальному процесі як імовірного цивільного відповідача.
По суті частина третя статті 127 КПК України фактично вказує на наявність права потерпілого пред`явити вимогу про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у кримінальному провадженні до держави як цивільного відповідача.
Цей спосіб відшкодування (компенсації) шкоди потерпілому реалізується лише у випадках та в порядку, передбачених законом.
І саме такий випадок деліктної відповідальності регламентовано у статті 1174 ЦК України - відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до частини п`ятої статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
З наведеного слідує, що інститут цивільного позову в кримінальному провадженні тісно пов`язаний з позовним провадженням у цивільному судочинстві і передбачає до процесуальних відносин, що виникли у зв`язку з цивільним позовом і нормами КПК України не врегульовані, можливість застосування аналогії цивільного процесуального закону.
Водночас відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України відповідачами у цивільному процесі можуть бути як фізичні і юридичні особи, так і держава.
Виключення держави з кола цивільних відповідачів у кримінальному провадженні та надання потерпілому можливості пред`явити цивільний позов унаслідок заподіяння йому шкоди посадовою або службовою особою органу державної влади виключно у цивільному судочинстві здатне знівелювати таку засаду кримінального провадження, як рівність перед законом і судом, оскільки процесуальні права потерпілого та порядок їх реалізації не можуть залежати від виду злочину, передбаченого Особливою частиною КК України.
У такому розумінні було б дискримінаційно надавати процедурно спрощені можливості відшкодування шкоди виключно для випадків, коли цивільний позов пред`явлено до фізичних та юридичних осіб, і не надавати такої можливості у випадку відповідальності держави.
Для застосування приписів статті 1174 ЦК України суб`єктом заподіяння шкоди може бути не будь-який працівник органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а тільки їхня посадова або службова особа, і діяння такої особи має бути пов`язане зі здійсненням її повноважень.
Якщо посадовою чи службовою особою органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування було вчинено кримінальне правопорушення, унаслідок чого було завдано шкоду фізичній або юридичній особі, то за змістом статей 91 та 368 КПК України наявність відповідних умов для застосування приписів статті 1174 ЦК України буде підтверджуватися саме обвинувальним вироком суду.
Своєю чергою, позбавлення потерпілого можливості пред`явити цивільний позов у кримінальному провадженні до держави (унаслідок заподіяння йому шкоди посадовою або службовою особою органу державної влади) в силу преюдиційного характеру вироку суду фактично виведе державу як цивільного відповідача поза межі процедури встановлення цілої низки обставин, які підтверджуватимуть наявність умов для настання відповідальності за статтею 1174 ЦК України.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Судурезюмує, що залучення держави як цивільного відповідача у кримінальному провадженні на підставі частини п`ятої статті 128 КПК України та частини другої статті 48 ЦПК України у разі виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди за статтею 1174 ЦК України відповідатиме загальним засадам кримінального провадження.
ВИСНОВКИ: держава, будучи суб'єктом відповідальності в деліктному зобов'язанні, передбаченому статтею 1174 ЦК України, що виникло внаслідок вчинення посадовою або службовою особою органу державної влади кримінального правопорушення при здійсненні нею своїх повноважень, у разі пред'явлення потерпілим цивільного позову у кримінальному провадженні набуває процесуального статусу цивільного відповідача на підставі приписів частини третьої статті 127, частини п'ятої статті 128 КПК України та частини другої статті 48 ЦПК України.
У такому випадку держава як цивільний відповідач у кримінальному провадженні за приписами частини п'ятої статті 128 КПК України та частини другої статті 48, частини четвертої статті 58 ЦПК України здійснює передбачені кримінальним процесуальним законом права й обов`язки через відповідний орган державної влади у межах його компетенції.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: деліктні відносини, підстави солідарної відповідальності, завдана державою шкода
