Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 лютого 2023 року
у справі № 712/10956/16-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо суб'єкта та порядку відшкодування шкоди, завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, у кримінальному провадженні
ФАБУЛА СПРАВИ
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_10 засуджено і за ч. 1 ст. 171 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки; ч. 2 ст. 365 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки.
Апеляційний суд ухвалою зазначений вирок залишив без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
У частині 1 ст. 1172 ЦК зазначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
За змістом ст. 1174 ЦК шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
З урахуванням положень статей 1172, 1174 ЦК для покладення на юридичну особу відповідальності за наслідками вчинення кримінального правопорушення необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності, так і спеціальних, зокрема, перебування у трудових (службових) відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.
При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.
ВИСНОВКИ: обов'язок відшкодувати потерпілим шкоду, завдану ОСОБА_10, покладається на роботодавця - ГУНП та МВС України.
ГУНП та МВС України можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди на користь потерпілих тільки з ОСОБА_10 не ґрунтується на вимогах закону. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із таким рішенням місцевого суду з огляду на незалучення ГУНП та МВС України співвідповідачами, дійшов помилкового висновку про правильне вирішення цим судом цивільного позову.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: деліктні відносини, підстави солідарної відповідальності, завдана державою шкода
