Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 вересня 2025 року
у справі № 201/16143/16-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо суб'єктивної сторони службового зловживання
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
Апеляційний суд ухвалою вирок районного суду залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Частина 2 ст. 364 КК України в редакції Закону від 07 квітня 2011 року № 3207-VI, за обставин цього кримінального провадження, визнає зловживанням службовим становищем умисне, в інтересах третіх осіб використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що завдало тяжких наслідків.
Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак у їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України.
Що стосується матеріалів цього кримінального провадження, колегія суддів установила, що згідно з обвинувальним актом органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалася у тому, що вона, будучи службовою особою, надала вказівки ревізорам-інспекторам ОСОБА_8 та ОСОБА_10 вчинити неправомірні дії з обрахування сум ПДВ, а також заступнику начальника Дніпродзержинської ОДПІ ОСОБА_9 - вчинити неправомірні дії під час підписання податкового повідомлення-рішення.
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, установив, що надані стороною обвинувачення докази, крім підтвердження того, що ОСОБА_7 на час інкримінованих їй злочинних діянь була службовою особою і є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, не містять підтвердження вчинення нею службового зловживання з прямим умислом та усвідомлення факту одержання нею самою або третьою особою неправомірної вигоди.
Ураховуючи те, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, висновки судово-економічних експертиз від 05 серпня 2016 року № 29-16 і від 20 січня 2017 року № 16/01/2017 визнав недопустимими доказами, а висновок судово-економічної експертизи від 27 липня 2015 року № 691/36 - неналежним доказом, а також те, що факт та розмір реальної майнової шкоди не підтверджено доказами, дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведені обставини, які мають значення для кримінального провадження та для з`ясування яких необхідні спеціальні знання, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого їй кримінального правопорушення.
За наведених вище обставин колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що обвинувачення в цій частині також не доведено поза розумним сумнівом.
ВИСНОВКИ: при службовому зловживанні прийняття рішення чи вчинення дій в інтересах певної особи, яке стає причиною користування такою особою певною пільгою, несплатою певних платежів або ж сплатою їх у меншому розмірі, завжди потрібно розглядати в контексті усвідомленості саме службовою особою факту вчинення зловживання з метою отримання неправомірної вигоди фізичною або юридичною особою.
Службова особа повинна розуміти, що невчинення нею певних дій або ж, навпаки, їх вчинення призведе до отримання неправомірної вигоди нею самою або третьою особою чи задоволення інтересів третіх осіб.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: службові злочини, відповідальність службових осіб, склад службового зловживання
