Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 грудня 2024 року
у справі № 761/18548/18[2]
Кримінальна юрисдикція
Щодо належних цивільних відповідачів за позовом у кримінальному провадженні про відшкодування шкоди, завданої потерпілому службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень
ФАБУЛА СПРАВИ
Оскарженим вироком ОСОБА_11 і ОСОБА_10 засуджені кожен:
- за частиною 1 статті 28, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України КК до позбавлення волі на строк 3 роки із забороною обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки;
- за частиною 1 статті 28, статтею 340 КК до обмеження волі на строк 3 роки;
- за частиною 1 статті 366 КК до обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі статті 49, частини 4 статті 74 КК їх звільнено від відбування покарання, призначеного за статтями 340 та 366 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
На користь потерпілого стягнуто із засуджених, Головного управління Національної поліції в м. Києві та Міністерства внутрішніх справ України солідарно 400 000 грн моральної шкоди.
Апеляційний суд оскарженою ухвалою змінив вирок в частині цивільного позову, зменшивши суму відшкодування потерпілому моральної шкоди із засуджених солідарно до 50 000 грн.
ОЦІНКА СУДУ
Суд вважає необґрунтованим рішення суду апеляційної інстанції про те, що МВС та ГУНП є неналежними відповідачами у даній справі.
Засуджені під час вчинення злочинів були працівниками «Беркуту», підпорядкованого ГУМВС України в м. Києві, яке, в свою чергу, входило до структури МВС.
Апеляційний суд дійшов висновку, що ГУНП не є правонаступником ГУМВС, тому не є належним відповідачем у цій справі. Щодо ГУНП та МВС апеляційний суд також зазначив, що вони не є належними відповідачами, оскільки відшкодування має стягуватися з держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету.
Суд вже вирішував, що функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом (у цьому випадку ГУМВС), не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам; ліквідація таких органів означає перехід його прав та обов'язків у порядку правонаступництва іншому органу. У випадку виникнення у держави деліктного зобов`язання та необхідності виконання обов`язку з відшкодування завданої шкоди, держава не може відмовитися від виконання цього зобов`язання, стверджуючи, що вона припинила (ліквідувала) її представника - орган, посадова особа якого безпосередньо завдала шкоди.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. Інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих.
Та обставина, що позивач вказав відповідачами за позовними вимогами конкретні органи державної влади, які несуть відповідальність за дії своїх працівників відповідно до статті 1174 ЦК, не означає, що у спірних правовідносинах суб'єктом відповідальності є не держава, а саме певні її органи (орган). Специфіка відносин із відшкодування державою шкоди полягає у тому, що держава діє одночасно і як боржник, і як суб`єкт, який уповноважив діяти у спірних правовідносинах певний орган влади від імені держави-боржника.
Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначив порушником його прав. Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
ВИСНОВКИ: Суд вважає необґрунтованим висновок апеляційної інстанції про те, що МВС і ГУНП є неналежними відповідачами у цій справі.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: деліктні відносини, підстави солідарної відповідальності, завдана державою шкода, службові злочини
