Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 грудня 2024 року
у справі № 761/18548/18[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо покладення обов'язку відшкодування шкоди солідарно на особу, яка безпосередньо вчинила кримінальне правопорушення, та державний орган, службовою особою якого був засуджений
ФАБУЛА СПРАВИ
Оскарженим вироком ОСОБА_11 і ОСОБА_10 засуджені кожен:
- за частиною 1 статті 28, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України КК до позбавлення волі на строк 3 роки із забороною обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки;
- за частиною 1 статті 28, статтею 340 КК до обмеження волі на строк 3 роки;
- за частиною 1 статті 366 КК до обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі статті 49, частини 4 статті 74 КК їх звільнено від відбування покарання, призначеного за статтями 340 та 366 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
На користь потерпілого стягнуто із засуджених, Головного управління Національної поліції в м. Києві ( та Міністерства внутрішніх справ України солідарно 400 000 грн моральної шкоди.
Апеляційний суд оскарженою ухвалою змінив вирок в частині цивільного позову, зменшивши суму відшкодування потерпілому моральної шкоди із засуджених солідарно до 50 000 грн.
ОЦІНКА СУДУ
Суд апеляційної інстанції не обґрунтував свій висновок про зменшення розміру моральної шкоди, пославшись лише на те, що встановлені районним судом обставини справи не вказують на застосування до потерпілого таких дій, які б призвели до сильного нестерпного фізичного болю, тому розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, не відповідає вимогам розумності і справедливості.
Суд уже зазначав, що розмір відшкодування моральної шкоди залежить як від фізичного болю, так і моральних страждань та інших немайнових втрат, яких зазнала потерпіла особа[2]. У цьому випадку потерпілий став жертвою неспровокованого насильства з боку споряджених правоохоронців, особи яких були приховані шоломами. Цей епізод був частиною масового насильства з боку правоохоронців, що застосовувалося у безпосередній близькості до потерпілого. Після побиття його ж звинуватили у вчиненні правопорушення і затримали разом з іншими учасниками протесту. Все це, на додаток до фізичних страждань, посилювало його відчуття безпорадності, відчаю і несправедливості.
Суд звертає увагу, що Європейським судом з прав людини у справі, що стосувалася подій 30 листопада 2013 року, один з епізодів яких було розглянуто в цій справі, за аналогічних обставин стягнув на користь потерпілих моральну шкоду у розмірі від 15000 до 30000 євро[3].
За таких обставин вимогу потерпілого про відшкодування завданої йому моральної шкоди в сумі 400 000 грн не можна вважати надмірною.
Враховуючи викладене, Суд вважає необґрунтованим рішення апеляційного суду про зменшення відшкодування.
ВИСНОВКИ: Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної представника потерпілого про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно зменшив суму моральної шкоди за завдані потерпілому моральні страждання та відмовив у стягненні заявленої суми моральної шкоди з ГУНП та МВС солідарно з засудженими.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: деліктні відносини, підстави солідарної відповідальності, завдана державою шкода, службові злочини