Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 червня 2026 року
у справі № 466/4414/15-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо порядку прийняття відмови обвинуваченого від захисника
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції:
- обвинуваченого ОСОБА_8 визнано невинуватим за ч. 1 ст. 147 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Цим же вироком ОСОБА_8 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 146 КК України на строк 3 роки;
- ч. 2 ст. 289 КК України на строк 7 років із конфіскацією майна;
- ч. 4 ст. 187 КК України на строк 9 років із конфіскацією майна;
- ч. 2 ст. 189 КК України на строк 5 років.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838- VIII) зараховано ОСОБА_8 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі з 20 лютого 2015 року по 19 серпня 2019 року включно (що становить 9 років) та, як наслідок, ухвалено вважати ОСОБА_8 таким, що повністю відбув основне покарання у виді позбавлення волі;
ii. обвинуваченого ОСОБА_9 визнано невинуватим за ч. 1 ст. 147 КК України і виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Цим же вироком ОСОБА_9 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- - за ч. 2 ст. 146 КК України на строк 3 роки;
- ч. 2 ст. 289 КК України на строк 6 років із конфіскацією майна;
- ч. 4 ст. 187 КК України на строк 8 років із конфіскацією майна;
- ч. 2 ст. 189 КК України на строк 5 років.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838- VIII) зараховано ОСОБА_9 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі з 20 лютого 2015 року по 17 лютого 2019 року включно (що становить 8 років) та, як наслідок, ухвалено вважати ОСОБА_9 таким, що повністю відбув основне покарання у виді позбавлення волі;
iii. обвинуваченого ОСОБА_10 визнано невинуватим за ч. 1 ст. 147, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 189 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень. Цим же вироком ОСОБА_10 засуджено за ч. 2 ст. 146 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Крім того, задоволено частково цивільні позови потерпілих.
Ухвалою апеляційного суду скасовано вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 в частині вирішення цивільних позовів потерпілих та призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ч. 2 ст. 54 КПК України (у редакції, чинній на час апеляційного розгляду), якщо підозрюваний, обвинувачений наполягає на відмові від захисника, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов`язані організувати зустріч захисника з підозрюваним, обвинуваченим. У разі якщо підозрюваний, обвинувачений особисто та безпосередньо повідомляє захиснику про небажання мати захисника, заміну захисника після конфіденційної розмови із захисником, така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії або журналі судового засідання.
В обґрунтуванні касаційної скарги прокурор не наводить жодних доводів про те, яким саме чином розгляд питання про відмову від захисника ОСОБА_19 за його відсутності в судовому засіданні та здійснення апеляційного розгляду без участі цього адвоката порушило конвенційні та конституційні права ОСОБА_8, з огляду на те, що сам обвинувачений не заперечував щодо відмови від його захисника ОСОБА_19, а судовий розгляд здійснювався за участю захисника ОСОБА_13.
За таких обставин Верховний Суд доходить переконання про те, що доводи касаційної скарги сторони обвинувачення в цій частині не свідчать про порушення права ОСОБА_8 на захист та наявність такого істотного порушення вимог КПК України, яке перешкодило або могло перешкодити суду апеляційної інстанції постановити законне й обґрунтоване рішення.
ВИСНОВКИ: законодавець визначив, що в разі відмови від захисника обов'язковим є надання обвинуваченому та його адвокату можливості зустрічі та конфіденційного спілкування. Разом з тим наведена норма КПК України не містить будь-яких безальтернативних вимог щодо прийняття відмови від захисника виключно в його присутності в судовому засіданні. При цьому така вимога була наведена в положеннях ч. 2 ст. 54 КПК України (у редакції від 01 липня 2021 року), однак зазначена норма втратила чинність на підставі Закону України від 14 липня 2021 року № 1637-IX.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий статус захисника, відмова від адвоката, засади кримінального провадження
