Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 квітня 2025 року
у справі № 991/4110/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо дискреційних повноважень прокурора стосовно забезпечення ефективного розслідування та визначення органу, який буде його проводити
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 визнано винуватими та засуджено:
- за ч. 4 ст. 190 КК до позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна;
- за ч. 4 ст. 27 - ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 369 КК до позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна;
- за ч. 4 ст. 27 - ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 369 КК до позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави в особі уповноваженого органу Служби безпеки України майнову шкоду в розмірі 978 837, 40 грн.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою ОСОБА_5 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою залишила його без змін
ОЦІНКА СУДУ
Спростовуючи доводи сторони захисту про порушення правил підслідності у кримінальному провадженні суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях вказали, що підслідність у цьому провадженні визначалася та змінювалася з додержанням правил встановлених кримінальним процесуальним законом. Досудове розслідування в справі здійснювалось слідчими різних органів, які були визначені постановою заступника начальника слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Чернігівській області про створення міжрегіональної слідчої групи, до складу якої також входили детективи НАБУ, що брали участь у проведенні більшості гласних та негласних слідчих і процесуальних дій у провадженні. Таким чином, у межах цього провадження проведення слідчих та процесуальних дій було узгоджено з усіма слідчими (детективами) слідчої групи, а отже під час збирання доказів у провадженні слідчі різних органів досудового розслідування, що входили в групи (ГПУ, НАБУ та УСБУ в Чернігівській області) діяли як єдиний суб'єкт.
ВИСНОВКИ: забезпечення ефективного розслідування та визначення органу, який буде його проводити, є виключною дискреційною діяльністю прокурора, який може мати різні правові підстави для передачі розслідування у справі іншому органу досудового слідства, зокрема це можуть бути відомості про особисту зацікавленість посадових осіб органу досудового розслідування в результатах справи, їх функціональна залежність від фігурантів провадження або відсутність достатніх ресурсів у органу до підслідності якого відноситься кримінальне провадження. Використання в ч. 10 ст. 216, ч. 5 ст. 36 КПК поняття «неефективність досудового розслідування», як оціночного критерію свідчить про те, що відповідні рішення приймаються в межах розсуду та дискреційних повноважень прокурора. Тому суд не може підміняти органи прокуратури та приймати рішення щодо правильності чи помилковості таких рішень, які були прийняті ними з використанням наданих дискреційних повноважень, та правомочний лише перевірити чи були вони прийняті у встановленому законом порядку та чи містять вони відповідне обґрунтування. Надання судом оцінки доводам сторони захисту, які зводяться до оспорювання мотивів прийнятих прокурорами рішень про визначення підслідності у кримінальному провадженні, в такому випадку означатиме протиправне втручання суду в дискреційні повноваження прокурора.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: процесуальний статус прокурора, порядок досудового розслідування, принцип ефективності розслідування
