Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 квітня 2026 року
у справі № 444/4962/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо відсутності правових підстав для визначення судами ліміту страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю особи внаслідок ДТП, на кожного позивача окремо
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 засуджено до покарання: за ч. 1 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років.
Цивільні позови ОСОБА_10 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_11 та ОСОБА_6 до ОСОБА_9 та ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_10, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_11, та ОСОБА_6 по 500 000 грн кожній.
Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» на користь: ОСОБА_10 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_11, у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаної із втратою годувальника, 288 000 грн та моральна шкода у розмірі 32 000 грн; ОСОБА_6 на відшкодування витрат на поховання 12 899,80 грн та моральна шкода у розмірі 48 000 грн.
ОЦІНКА СУДУ
Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, в редакції на момент вчинення кримінального правопорушення (далі Закон № 1961-IV) було визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, враховуючи, що потерпілі - ОСОБА_10, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_11, та ОСОБА_6 пред`явили цивільні позови, зокрема, до страхової компанії, яка за законом несе цивільно-правову відповідальність за заподіяну їм шкоду, судам під час вирішення цивільних позовів необхідно було керуватися, крім вимог кримінального процесуального закону, також положеннями спеціального Закону № 1961-IV у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Потерпілим у значенні Закону № 1961-IV є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок ДТП з використанням транспортного засобу (п. 1.3 ст. 1).
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (п. п. 9.1, 9.4 ст. 9 Закону № 1961-IV).
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого (ст. 23.1 Закону № 1961-IV), у разі чого страховик, відповідно до ст. 27 вказаного Закону, відшкодовує:
- шкоду, заподіяну смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку;
- моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами;
- особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Водночас, за приписами ст. 27.5 Закону № 1961-IV загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
ВИСНОВКИ: Закон чітко визначає, що страхове відшкодування здійснюється у межах страхової суми (ліміту) щодо одного потерпілого. У випадку смерті особи потерпілим є саме померлий, а не його мати чи діти, які лише реалізують право на отримання відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілого. Отже, визначення судами ліміту страхового відшкодування на кожного позивача окремо суперечить змісту та меті закону, який передбачає сукупний розмір виплат щодо одного потерпілого - загиблого внаслідок ДТП у разі смерті, потерпілим у розумінні Закону є саме померлий, а не його родичі.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: межі відповідальності страховика, злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, умови страхових виплат
