Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 01 квітня 2026 року
у справі № 758/13281/21
Кримінальна юрисдикція
Щодо кваліфікації умисного підпалу потерпілого з використанням легкозаймистої речовини за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 засуджено за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного поглинення менш суворого покарання за вироком районного суду міста у виді позбавлення волі на строк 3 роки більш суворим за цим вироком остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_10 за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, беруться до уваги докази щодо змісту та спрямованості умислу винного. Питання про умисел вирішується з урахуванням усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, зокрема і його способу, знаряддя злочину, кількості, характеру та локалізації заподіяних тілесних ушкоджень і причин припинення посягання.
Як вбачається з встановлених фактичних обставин, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 умисно облили потерпілого легкозаймистою речовиною і підпали його, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. У результаті цих дій потерпілий, який зазнав особливих страждань та відчував нестерпний біль, помер наступного дня.
Крім того, як слушно зазначив місцевий суд, з матеріалів провадження та оцінених в сукупності показань свідків вбачається, що дії засуджених були узгодженими і послідовними, обидва заподіювали удари по тілу потерпілого, навіть коли той був на землі й не чинив ніякого опору. На спільність умислу, спрямованого на умисне вбивство, вказує механізм і спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, адже свідки бачили, як безпосередньо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 завдавали потерпілому ударів, навіть коли той лежав на землі, потім бачили в руках і ОСОБА_9 , і ОСОБА_10 пляшку з рідиною, якою був политий потерпілий перед підпалом, при цьому свідок ОСОБА_14, показання якої суд визнав достовірними, прямо вказала на вчинення таких дій ОСОБА_10 , що свідчить про наявність єдиної спільної мети та узгодженість дій засуджених і про їхню попередню домовленість.
Показання ОСОБА_10 про те, що він намагався загасити вогонь, поливаючи потерпілого водою, не спростовують вчинення ним протиправного заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого, що спричинило його смерть.
ВИСНОВКИ: про спрямування умислу саме на умисне вбивство потерпілого з особливою жорстокістю свідчить, зокрема, спосіб вчинення злочину, умисний підпал потерпілого, засіб його вчинення (легкозаймиста речовина), взаємовідносини між засудженими і потерпілим. сам факт тушіння вогню на потерпілому не спростовує висновків про умисність дій засуджених на заподіяння смерті потерпілому, вчиненого з особливою жорстокістю, а тому не може бути підставою для перекваліфікації на будь-яку іншу статтю КК.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти життя, кваліфіковане вбивство, суміжні склади злочинів, співучасть у злочині
