Ухвала
Іменем України
20 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 243/289/19
провадження № 61-16689ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенко В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров`я «Обласна клінічна психіатрична лікарня міста Слов`янська», треті особи: Станція швидкої допомоги міста Слов`янська - окремий структурний підрозділ КЛПУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» в особі головного лікаря ОСОБА_3 , Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області в особі Слов`янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального закладу охорони здоров`я (далі - КЗОЗ) «Обласна клінічна психіатрична лікарня міста Слов`янська», треті особи: Станція швидкої допомоги міста Слов`янська - окремий структурний підрозділ КЛПУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» в особі головного лікаря ОСОБА_3 , Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області в особі Слов`янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2020 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення почеркознавчої експертизи відмовлено.
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи повернуто заявникові. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2020 року залишено без руху.
Повертаючи заявникові апеляційну скаргу в частині оскарження ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи, апеляційний суд виходив з того, що така ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. При цьому апеляційний суд врахував правову позицію, викладену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 744/880/19.
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просять скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права, та направити справу до суду апеляційної інстанції для нового розгляду.
Заявник вважає оскаржуване судове рішення в частині оскарження ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2020 року необґрунтованим. Зазначає, що суд апеляційної інстанцій, посилаючись на частину першу статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), вказав, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції саме про призначення експертизи, але для власного висновку посилається на інший закон. На думку заявника, апеляційний суд помилково застосував вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, на підставі якого необґрунтовано повернув заявникові апеляційну скаргу в частині оскарження ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов такого висновку.
Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскарженні в апеляційному порядку окремо від рішення суду визначено у частині першій статті 353 ЦПК України.
У пункті 12 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи.
Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, зокрема, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що «право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення».
Встановивши, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув апеляційну скаргу.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду в частині оскарження ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2020 року не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а є лише незгодою заявників з його змістом.
Ухвала апеляційного суду в частині оскарження рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2020 року не оскаржується, а отже не є предметом перегляду у суді касаційної інстанції.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров`я «Обласна клінічна психіатрична лікарня міста Слов`янська», треті особи: Станція швидкої допомоги міста Слов`янська - окремий структурний підрозділ КЛПУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» в особі головного лікаря ОСОБА_3 , Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області в особі Слов`янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особам, які подали скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді В. О. Кузнєцов
В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко
