ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2020Справа № 910/6474/20Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства "Антонов"
до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт"
про стягнення 134266,76 дол. США
Представники:
від позивача: Наливайко Д.О.
від відповідача: Циба Р.А.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державне підприємство "Антонов" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" про стягнення 488715,85 дол. США.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем всупереч Договору комісії №STE-1-156-Д/К-17 від 08.06.2018 не виконано обов`язок щодо перерахування вартості реалізованої продукції, наданої позивачем відповідачу відповідно до умов зазначеного договору в розмірі 363894,82 дол. США. У зв`язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 363894,82 дол. США та пеню у розмірі 124821,03 дол. США.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 суд ухвалив: позовну заяву Державного підприємства "Антонов" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати докази сплати (доплати) судового збору у встановленому порядку та розмірі (18922,83 грн). Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
27.05.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з п. 8 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на ціну позову, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 30.06.2020.
25.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
30.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.
У підготовче засідання 30.06.2020 прибули представники сторін.
Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання часу для підготовки та подачі відповіді на відзив.
Представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду, враховуючи клопотання позивача, у підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 21.07.2020.
У підготовче засідання 21.07.2020 прибули представники сторін.
У підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 04.08.2020.
04.08.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання, у якому позивач просить задовольнити заяву про зменшення позовних вимог та стягнути з відповідача 58077,00 дол. США основного боргу та 76189,76 дол. США пені, а також, повернути частину сплаченого судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У підготовче засідання 04.08.2020 прибули представники сторін.
Представник позивача подав відповідь на відзив.
З метою надання відповідачу можливості підготувати заперечення на відповідь на відзив, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 15.09.2020.
17.08.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У підготовче засідання 15.09.2020 прибули представники сторін.
Представник відповідача подав доповнення до заперечення на відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 15.09.2020 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.10.2020.
У судове засідання 20.10.2020 прибули представники сторін.
Представник відповідача подав письмові пояснення, клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
У судовому засіданні оголошено перерву до 10.11.2020.
У судове засідання 10.11.2020 прибули представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
Представник відповідача подав клопотання про долучення доказів.
У судовому засіданні 10.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши докази, суд
ВСТАНОВИВ:
08.06.2018 між Державним підприємством «Антонов» (комітент, позивач) та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємство «Спецтехноекспорт» (комісіонер, відповідач) укладено Договір комісії № STE-1-156-Д/К-17 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, комітент доручає комісіонерові, а комісіонер зобов`язується від свого імені, за дорученням та за рахунок комітента, за плату вчинити правочин (укласти зовнішньоекономічний контракт) щодо поставки (продажу) запчастин до військово-транспортних літаків Ан-32 (надалі - продукція), найменування, перелік та істотні умови якого визначаються сторонами в Додатку № 1 до цього договору.
Передбачене п. 1.1 цього договору доручення комісіонер зобов`язується виконати на умовах, найбільш вигідних для комітента (п. 1.2 Договору).
Пунктом 2.1 Договору визначено, що комісіонер зобов`язаний виконати доручення комітента, визначене п. 1.1 цього договору протягом 360 календарних днів з моменту набуття чинності цим договором.
Відповідно до пунктів 3.1.1, 3.1.10, 3.1.15 Договору комісіонер зобов`язується за дорученням та за рахунок комітента здійснити необхідну передконтрактну роботу та укласти контракт з покупцем на умовах, передбачених цим договором. У разі необхідності, та за попереднього письмового погодження з комітентом, вчинити інші (допоміжні) правочини, спрямовані на забезпечення виконання доручення комітента за цим договором, у тому числі шляхом залучення відповідних агентів. У термін протягом 10 робочих днів з дня виконання зобов`язань надати комітенту звіти комісіонера, а також копії документів, що його підтверджують, завірених печаткою комісіонера. Протягом 10 днів з дати підписання контракту з покупцем, надати комітенту завірену копію підписаного контракту.
Комітент у свою чергу зобов`язується, зокрема, передати на комісію відповідно до умов цього договору продукцію згідно з розділом 5 цього договору протягом строків вказаних в додатку № 1 до договору; сплатити комісіонеру комісійну плату на умовах, визначених розділом 7 цього договору; відшкодувати витрати, які здійснив комісіонер у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за цим договором на умовах, визначених розділом 9 цього договору (п. п. 3.2.1, 3.2.5, 3.2.6 Договору).
Відповідно до пунктів 5.8, 5.9 Договору приймання-передача продукції проводиться представниками комісіонера та комітента з оформленням акту приймання-передачі. Дата підписання акту приймання-передачі є підтвердженням виконання комітентом зобов`язань за даним договором в частині, що стосується передачі продукції комісіонеру для її реалізації покупцю.
Пунктом 7.1 Договору визначено, що за виконання доручення зазначеного в даному договорі комісіонер отримує комісійну плату (що включає в себе ПДВ, який підлягає сплаті комісіонером з отриманої комісійної плати), у розмірі 9% від загальної погодженої комітентом ціни продажу продукції за цим договором і складає 132975,00 доларів США.
Згідно з п. 8.1 Договору отримані грошові кошти за винятком комісійної плати комісіонеру та витрат комісіонера, перераховуються комісіонером комітенту протягом 10 днів з моменту надходження коштів від покупця на його рахунок, але не пізніше 90 календарних днів після підписання акту приймання-передачі згідно п. 5.8.
Сторони погодили, що перерахування грошових коштів за цим договором буде відбуватися у валюті контракту (п. 8.2 Договору).
Відповідно до п. 9.4 Договору комітент відшкодовує комісіонеру документально підтверджені витрати та понесені збитки, яких він зазнав з вини комітента при вчиненні контракту з покупцем щодо продукції, стосовно якої вчиняється правочин, визначений п. 1.1 даного договору.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 18.1 Договору).
Додатком № 1 до Договору комісії № STE-1-156-Д/К-17 від 08.06.2018 визначено, що перша партія продукції загальною вартістю 492500,00 дол. США повинна бути відвантажена протягом 90 днів з дати отримання копії контракту згідно п. 3.1.15 Договору, друга партія продукції загальною вартістю 492500,00 дол. США повинна бути відвантажена протягом 330 днів з дати отримання копії контракту згідно п. 3.1.15 Договору, третя партія продукції загальною вартістю 492500,00 дол. США повинна бути відвантажена протягом 515 днів з дати отримання копії контракту згідно п. 3.1.15 Договору.
Судом встановлено, що 07.08.2018 сторонами було підписано Протокол узгодження розбіжностей № 1 до Договору комісії № STE-1-156-Д/К-17 від 08.06.2018.
Дослідивши зміст укладеного Договору, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором комісії.
Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно зі ст. 1012 Цивільного кодексу України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
Судом встановлено, що відповідно до умов Договору (а саме п. 3.1.15 Договору) листом № 31.1/82/6252-18 від 25.07.2018 відповідачем позивачу було направлено копію Контракту № AIR HQ/NMO/AN-32/91230/29ED/240/ENG D3(Q)11271/PUR/STE-1-111-K/KE-17, який отримано позивачем 30.07.2018.
Листом № 532/9249-18 від 17.08.2018 позивач повідомив відповідача, що 27.08.2018 перша партія продукції буде готова до передачі.
Разом з тим, листом № 31.1/116/7781-18 від 19.09.2018 відповідач попросив позивача перенести строки передачі першої партії продукції до отримання необхідних документів (ліцензії ДСЕКУ на здійснення експорту, банківської гарантії, акредитиву).
Листом № 31.1/105/8244-18 від 04.10.2018 відповідач проінформував позивача про готовність до відвантаження першої партії виробів за Договором, починаючи з 17.10.2018; листом № 31.1/105/8529-18 від 18.10.2018 відповідач звернувся до позивача з проханням розглянути можливість зменшення розмірів ящика (по ширині) шляхом демонтажу деяких складових частин кіля та подальшої збірки в країні замовника, оскільки, розміри виготовленого ящика для перевезеного кіля перевищують внутрішні габарити морського контейнера.
ДП «Антонов» листом № 532/12454-18 від 31.10.2018 повідомило ДП ДГЗП «СпецТехноЕкспорт» про зменшення розміру ящика для перевезення кіля та попросило надіслати точну дату прибуття комісії на прийомку продукції.
Листом № 532/14330-18 від 06.12.2018 позивач зазначив, що продукція згідно Договору комісії № STE-1-156-Д/К-17 буде готова до відвантаження 06.12.2018.
Судом встановлено, що 17.01.2019 комітент передав, а комісіонер прийняв першу та другу партію продукції, а 21.02.2019 третю партію продукції по узгодженій номенклатурі і цінам, що вказані в Додатку № 1 до Договору. Вартість кожної з трьох партій продукції становить 492500,00 дол. США.
Факт прийому-передачі визначених партій продукції підтверджується Актами приймання-передачі продукції, копії яких додано позивачем до позову.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що грошові кошти за продукцію, поставлену за контрактом в рамках виконання доручення комітента були перераховані позивачу трьома платежами, а саме: 21.06.2019 - 280209,05 дол. США, 02.08.2019 - 625600,00 дол. США, 17.12.2019 - 49250,00 дол. США.
Судом встановлено, що 25.05.2020 ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та ДП «Антонов» було підписано Звіт комісіонера, яким сторони погодили, що залишок коштів комітента на рахунку комісіонера для забезпечення виконання доручення комітента відповідно до умов комісії станом на 25.05.2020 складає 8827,00 дол. США, не узгоджена сума витрат комітента складає 49250,00 дол. США.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем всупереч Договору комісії №STE-1-156-Д/К-17 від 08.06.2018 не виконано обов`язок щодо перерахування вартості реалізованої продукції, наданої позивачем відповідачу відповідно до умов зазначеного договору, в повному обсязі та у визначені договором строки, тому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 58077,00 дол. США та 76189,76 дол. США пені.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Щодо стягнення заборгованості за Договором у розмірі 58077,00 дол. США, суд зазначає таке.
Як було встановлено судом, 08.06.2018 між позивачем та відповідачем укладено Договір комісії № STE-1-156-Д/К-17, відповідно до пункту 1.1 якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, комітент доручає комісіонерові, а комісіонер зобов`язується від свого імені, за дорученням та за рахунок комітента, за плату вчинити правочин (укласти зовнішньоекономічний контракт) щодо поставки (продажу) запчастин до військово-транспортних літаків Ан-32, найменування, перелік та істотні умови якого визначаються сторонами в Додатку № 1 до цього договору.
Додатком № 1 до Договору комісії визначено, що перша партія продукції, а саме, руль напряму (код продукції УКТ ЗЕД 8803300090) та кіль (код продукції УКТ ЗЕД 8803300090) загальною вартістю 492500,00 дол. США повинна бути відвантажена протягом 90 днів з дати отримання копії Контракту згідно п. 3.1.15 Договору, друга партія продукції загальною вартістю 492500,00 дол. США - протягом 330 днів з зазначеної дати, третя партія загальною вартістю 492500,00 дол. США - протягом 515 днів.
Пунктом 3.1.15 Договору визначено, що комісіонер протягом 10 (десяти) днів з дати підписання контракту з покупцем зобов`язаний надати комітенту завірену копію підписаного контракту.
Судом було встановлено, що відповідно до умов Договору (а саме п. 3.1.15 Договору) листом № 31.1/82/6252-18 від 25.07.2018 відповідачем позивачу направлено копію Контракту № AIR HQ/NMO/AN-32/91230/29ED/240/ENG D3(Q)11271/PUR/STE-1-111-K/KE-17, який отримано позивачем 30.07.2018.
Відповідно до пунктів 5.8, 5.9 Договору приймання-передача продукції проводиться представниками комісіонера та комітента з оформленням акту приймання-передачі. Дата підписання акту приймання-передачі є підтвердженням виконання комітентом зобов`язань за даним договором в частині, що стосується передачі продукції комісіонеру для її реалізації покупцю.
Як встановлено судом, 17.01.2019 комітент передав, а комісіонер прийняв першу та другу партію продукції, а 21.02.2019 третю партію продукції по узгодженій номенклатурі і цінам, що вказані в Додатку № 1 до Договору. Вартість кожної з трьох партій продукції становить 492500,00 дол. США.
Відповідно до ст. 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.
Пунктом 6.6 Договору визначено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється через банк покупця протягом 10 банківських днів з дня подачі комісіонером документів у банк і така плата буде зарахована на банківський рахунок комітента протягом 10 банківських днів з дня подачі комісіонером документів у банк, але не пізніше 90 календарних днів після підписання акту приймання-передачі згідно з п. 5.8.
Згідно з п. 8.1 Договору отримані грошові кошти за винятком комісійної плати комісіонеру та витрат комісіонера, перераховуються комісіонером комітенту протягом 10 днів з моменту надходження коштів від покупця на його рахунок, але не пізніше 90 календарних днів після підписання акту приймання-передачі згідно з п. 5.8.
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Положеннями ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, з викладеного вище вбачається, що перерахування коштів за актами приймання-передачі продукції від 17.01.2019 (перша та друга партія продукції) мало були здійснено не пізніше 17.04.2019, за актом приймання-передачі продукції від 21.02.2019 (третя партія) - не пізніше 22.05.2019.
Судом встановлено, що 26.06.2019 позивачем та відповідачем було підписано Звіт комісіонера, у якому зазначено, що станом на 21.06.2019 від Інозамовника на виконання контракту було отримано платіж у розмірі 492500,00 дол. США з утриманням банком в якості штрафних санкцій 49250,00 дол. США. Заборгованість комісіонера перед комітентом станом на 26.06.2019 склала 98391,06 дол. США. Погоджена комітентом сума витрат - 64649,89 дол. США, не узгоджена сума витрат - 49250,00 дол. США.
Разом з тим, 25.05.2020 сторонами було підписано Звіт комітента, у п. 4 якого зазначено, що на виконання контракту від Інозамовника станом на 31.07.2019 отримано платіж у розмірі 985000,00 дол. США за мінусом комісії банка кореспондента та з утриманням банком в якості штрафних санкцій 49250,00 дол. США.
Таким чином, залишок коштів комітента на рахунку комісіонера для забезпечення виконання доручення комітента відповідно до умов договору комісії станом на 25.05.2020 складає 8827,00 дол. США (з урахуванням заборгованості комісіонера перед комітентом у сумі 98391,06 дол. США). Не узгоджена сума витрат - 49250,00 дол. США.
Тобто, фактично, заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 58077,00 дол. США, складається із 8827,00 дол. США залишку коштів на рахунку комісіонера та 49250,00 дол. США неузгодженої суми витрат (штрафні санкції банку країни замовника).
Щодо стягнення 8827,00 дол. США суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1016 Цивільного кодексу України комітент зобов`язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою.
Відповідно до ст. 1024 ЦК України комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.
Так, відповідач зазначає, що з вказаних грошових коштів він продовжує оплачувати витрати на обслуговування банківської контргарантії, яка згідно з договором контргарантії № 18-1GR0077 від 24.09.2018 (копія договору додана відповідачем до відзиву) діє терміном до 11.03.2021.
На підтвердження викладеного відповідачем було надано суду звіти комісіонера від 31.05.2020, 30.06.2020, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, і з яких вбачається, що комісіонером продовжують здійснюватися витрати на управління контргарантією.
Так, для забезпечення виконання доручення комітента відповідно до умов договору комісії на підставі рахунку 484 від 30.04.2020, п/д 1255 від 12.05.2020 комісіонером було сплачено 370,27 дол. США, на підставі рахунку 575 від 01.06.2020, п/д 1538 від 03.06.2020 - 384,74 дол. США.
Відповідач зазначає, що листом № 31.34/1128/7013-20 від 20.10.2020 позивачу було направлено на погодження черговий Звіт комісіонера від 30.09.2020 в рамках виконання Договору комісії, згідно з яким залишок коштів комітента на рахунку комісіонера станом на 30.09.2020 складає 6960,67 дол. США.
З огляду на викладене вище, враховуючи умови Договору комісії (п. 3.2.6, п. 7.2, п. 8.1), норми чинного законодавства (ст. ст. 1020, 1024 ЦК України), п. 10 Звіту комісіонера від 25.05.2020, яким визначено, що залишок коштів у сумі 8827,00 дол. США слугує для забезпечення виконання доручення комітента, термін дії банківської контргарантії за договором № 18-1GR0077 від 24.09.2018, суд погоджується з доводами відповідача в цій частині та зазначає, що звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 8827,00 дол. США є передчасним, а відтак, задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення основного боргу в розмірі 49250,00 дол. США (неузгодженої суми витрат), суд зазначає таке.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що у зв`язку з порушенням позивачем умов Договору комісії в результаті чого не відбулося вчасне (у строки передбачені Контрактом) відвантаження першої партії продукції покупцю, останнім були нараховані та утримані штрафні санкції в сумі 49250,00 дол. США, а, отже, зазначені витрати мають бути відшкодовані за рахунок позивача.
Позивач, у свою чергу зазначає, що ним в межах визначеного Договором строку було повідомлено відповідача про готовність до передачі першої партії продукції, однак, відповідач зазначив про неможливість такого прийняття, при чому документи, на які він посилався, як на одну з підстав неможливості прийняття продукції, станом на 04.10.2018 відповідачем були отримані, відтак, позивач належним чином виконав свої обов`язки за Договором, а, отже, не має нести витрати у вигляді штрафних санкцій за неналежне виконання умов Контракту.
Як встановлено судом, відповідно до п. 9.4 Договору комітент відшкодовує комісіонеру документально підтверджені витрати та понесені збитки, яких він зазнав з вини комітента при вчиненні контракту з покупцем щодо продукції, стосовно якої вчиняється правочин, визначений п. 1.1 даного договору.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доводиться кредитором.
Разом з тим, статтями 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).
Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов`язання; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; 4) вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 1166 ЦК України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Так, з Додатку № 1 до Договору вбачається, що перша партія продукції повинна бути відвантажена протягом 90 днів з дати отримання копії Контракту згідно п. 3.1.15 даного Договору.
Пунктом 3.1.15 Договору визначено, що комісіонер протягом 10 (десяти) днів з дати підписання контракту з покупцем зобов`язаний надати комітенту завірену копію підписаного контракту.
Як встановлено судом, відповідно до умов Договору (а саме п. 3.1.15 Договору) листом № 31.1/82/6252-18 від 25.07.2018 відповідачем позивачу було направлено копію Контракту № AIR HQ/NMO/AN-32/91230/29ED/240/ENG D3(Q)11271/PUR/STE-1-111-K/KE-17, який отримано позивачем 30.07.2018.
Отже, перша партія продукції повинна бути відвантажена позивачем відповідачу не пізніше 28.10.2018.
Так, листом № 532/9249-18 від 17.08.2018 позивач повідомив відповідача, що 27.08.2018 перша партія продукції буде готова до передачі.
Разом з тим, листом № 31.1/116/7781-18 від 19.09.2018 відповідач попросив позивача перенести строки передачі першої партії продукції до отримання необхідних документів (ліцензії ДСЕКУ на здійснення експорту, банківської гарантії, акредитиву) та зазначив, що затримка в отриманні документів відбулася у зв`язку з затримкою остаточного підписання договірних документів за вказаним договором комісії, яке відбулося 07.08.2018, а роз`яснення для подачі документів до ДСЕКУ отримано лише 03.09.2018.
Як встановлено судом, листом № 31.1/105/8244-18 від 04.10.2018 відповідач проінформував позивача про готовність до відвантаження першої партії виробів за Договором, починаючи з 17.10.2018.
Разом з тим, у листі № 532/11570-18 від 10.10.2018 ДП «Антонов» зазначило, що відповідачем не було надано інформації стосовно складу комісії та повторно просило в найкоротші терміни повідомити персональний склад представників відповідача, а також, вказало, що інформація щодо габаритів першої партії вантажу була надана відповідачу в листі № 532/10377-18 від 13.09.2018.
З викладеного вбачається, що позивачем були вчинені необхідні дії для забезпечення виконання зобов`язань за Договором у визначені строки, разом з тим, відповідачем не доведено, що затримка остаточного підписання договірних документів за вказаним договором комісії (на що він, зокрема, посилається як на причину затримки в отриманні документів для експорту продукції) сталася саме з вини позивача.
Більше того, відповідно до ч. 1 ст. 1014 Цивільного кодексу України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
Так, умовами Контракту (п. 6) сторони передбачили, що поставка першої партії виробів здійснюється продавцем (ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт») протягом 6 місяців з дати набуття чинності Контрактом. Датою набуття чинності Контрактом є 13.03.2018. Тобто, продукція мала бути поставлена продавцем покупцю не пізніше 13.09.2018.
Пунктом 16 Контракту визначено, що покупець має право, також, утримати з продавця пеню у розмірі 0,5% від загальної ціни невчасно поставлених/непоставлених виробів за даним Контрактом за кожен тиждень прострочення поставки або його частини, але не більше 10% загальної ціни виробів, що не були поставлені вчасно.
Разом з тим, перша партія продукції за умовами Договору комісії мала бути відвантажена позивачем відповідачу не пізніше 28.10.2018.
Отже, з викладеного вбачається, що навіть у випадку відвантаження продукції в межах визначеного Договором комісії строку (з 14.09.2018 по 28.10.2018), відповідач в будь-якому випадку порушив строк поставки продукції відповідно до умов Контракту, що в свою чергу призвело до застосування до нього санкцій, визначених п. 16 Контракту.
Оскільки, положеннями Договору передбачено обов`язок відповідача перерахувати позивачу суму грошових коштів визначених договором (1477500,00 доларів США за винятком комісійної плати комісіонеру та витрат комісіонера), не пізніше 90 календарних днів після підписання акту приймання-передачі, враховуючи недоведеність вини комітента щодо порушення строку поставки продукції за Контрактом, що призвело до нарахування та утримання штрафних санкцій в сумі 49250,00 дол. США, відсутність в матеріалах справи доказів перерахування позивачу 49250,00 дол. США відповідно до умов Договору комісії, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 49250,00 дол. США є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача 76189,76 дол. США пені за прострочення термінів розрахунків комісіонера з комітентом на підставі п. 13.5 Договору.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Так, відповідно до п. 13.5 Договору за прострочення термінів розрахунків комісіонера з комітентом, на вимогу комітента комісіонер зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний тиждень прострочення, але не більше 10% від загального розміру суми, що не була сплачена вчасно.
Судом було встановлено, що 17.01.2019 комітент передав, а комісіонер прийняв першу та другу партію продукції, а 21.02.2019 третю партію продукції по узгодженій номенклатурі і цінам, що вказані в Додатку № 1 до Договору. Вартість кожної з трьох партій продукції становить 492500,00 дол. США.
Згідно з п. 8.1 Договору отримані грошові кошти за винятком комісійної плати комісіонеру та витрат комісіонера, перераховуються комісіонером комітенту протягом 10 днів з моменту надходження коштів від покупця на його рахунок, але не пізніше 90 календарних днів після підписання акту приймання-передачі згідно п. 5.8.
Отже, розрахунок за першу та другу партії товару мав бути здійснений не пізніше 17.04.2019, за третю партію - не пізніше 22.05.2019.
Судом було встановлено, що грошові кошти за продукцію, поставлену за контрактом в рамках виконання доручення комітента були перераховані позивачу трьома платежами, а саме: 21.06.2019 - 280209,05 дол. США, 02.08.2019 - 625600,00 дол. США, 17.12.2019 - 49250,00 дол. США.
Тобто, відповідачем порушено умови Договору щодо здійснення термінів розрахунків комісіонера з комітентом, якими, зокрема, передбачено, що кошти перераховуються комісіонером комітенту протягом 10 днів з моменту їх надходження від покупця, але в будь-якому випадку не пізніше 90 календарних днів після підписання акту приймання-передачі продукції.
Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання умов Договору є правомірними.
Однак, суд не погоджується із наданим позивачем розрахунком пені з огляду на наступне.
Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").
Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, максимальний розмір пені пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України.
Оскільки, чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
Разом з тим, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що не надання позивачем суду розрахунку пені з урахуванням курсових коливань долару США є підставою для відмови у позові в цій частині, оскільки, суд не позбавлений можливості самостійно визначити обґрунтовану суму пені у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Суд зазначає, що позивачем необґрунтовано здійснено нарахування пені щодо кожної партії продукції відносно суми 448175 дол. США (вартість продукції за виключенням комісійної плати), оскільки, включення до суми заборгованості документально підтверджених витрат комісіонера щодо яких в останнього не виникає обов`язку з перерахування їх комітенту, є неправомірним.
Отже, обґрунтованою сумою боргу щодо якої здійснюється нарахування пені за порушення строків розрахунків за першу партію продукції є 329459,05 дол. США, за другу та третю партії - 674850,00 дол. США. Обґрунтованим періодом нарахування за першу партію продукції щодо суми 280209,05 дол. США є період з 18.04.2019 по 20.06.2019, щодо 49250,00 дол. США з 18.04.2019 по 23.06.2019, за другу партію з 18.04.2019 по 01.08.2019, за третю партію з 23.05.2019 по 01.08.2019.
Разом з тим, відповідачем подано заяву про застосування до вимог позивача про стягнення пені наслідків спливу строку позовної давності, що передбачені ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Суд звертає увагу на те, що у випадку, якщо господарська санкція (пеня) нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позивачем не надано пояснень з приводу причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені.
Ураховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо пені, з огляду на заявлені позивачем періоди нарахування, дату звернення до суду з даним позовом - 06.05.2020, суд доходить висновку про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені за період з 18.04.2019 по 05.05.2019, оскільки позовна давність до зазначених вимог за вказаний період сплинула, що в силу ст. 267 Цивільного кодексу України має наслідком відмову в позові в цій частині.
Зробивши перерахунок пені з урахуванням курсових коливань долару США у періоди, за який нараховується пеня, враховуючи положення п. 13.5 Договору та встановлені законодавчі обмеження щодо максимального розміру пені, суд приходить до висновку, що обґрунтованою сумою пені, що підлягає до стягнення з відповідача за порушення розрахунків за першу партію продукції є сума у розмірі 227103,08 грн, за другу партію - 530803,26 грн, за третю партію - 397722,84 грн.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 76189,76 дол. США (станом на 28.04.2020 еквівалентно 2064932,97 грн) підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 1155629,18 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог з огляду на часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 130, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 7; ідентифікаційний код: 30019335) на користь Державного підприємства "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1; ідентифікаційний код: 14307529) основний борг у розмірі 49250,00 (сорок дев`ять тисяч двісті п`ятдесят) дол. США (станом на 28.04.2020 еквівалентно 1334798 (один мільйон триста тридцять чотири тисячі сімсот дев`яносто вісім) грн 13 коп.), пеню у розмірі 1155629 (один мільйон сто п`ятдесят п`ять тисяч шістсот двадцять дев`ять) грн 18 коп. та судовий збір у розмірі 37356 (тридцять сім тисяч триста п`ятдесят шість) грн 41 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 20.11.2020
Суддя Ю.В. Картавцева
