Справа № 199/3284/19
(2/199/208/20)
РІШЕННЯ
Іменем України
24.12.2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Ружиній В.М., за участі представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась до суду із позовом до відповідача про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини. В обґрунтування якого зазначила, що з 2007 року по 2015 рік вона з відповідачем мали стосунки та проживали однією сім`єю. Від цих стосунків у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент народження дитини відповідач не бажав дітей та не поспішав його реєструвати, дитина була зареєстрована на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. Після народження дитини, стосунки сторін тривали достатньо довго. Батьки відповідача визнали дитину, приймали участь у його вихованні надавали матеріальну допомогу, дарували подарунки. Як посилається позивач, весь час вона виховувала сина самостійно. На звернення до відповідача з проханням про матеріальну допомогу на дитину, відповідачем було відмовлено. Позивач просила суд визнати батьківство відповідача щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина в розмірі 25% від усіх видів заробітку відповідача до досягнення дитиною повноліття.
У судовому представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач та його представник до судового засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, представник відповідача надав заяву про відкладення розгляду справи. Проте суд вважає причини неявки в суд представника відповідача неповажними, а також враховуючи розумні строки розгляду справи та заперечення відповідача, що викладені у письмових поясненнях, вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та його представника.
Матеріали справи містять пояснення відповідача, згідно яких відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилається на те, що його батьківство щодо ОСОБА_4 не доведено належними доказами, вінє батьком п`ятьох дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання якої він сплачує аліменти на підставі рішення суду, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на його утриманні знаходиться непрацездатний батько ОСОБА_10 , 1946 р.н. А також відповідач витрачає значні кошти на своє лікування, оскільки перебуває під постійним наглядом лікаря-уролога в «Дніпропетровській міській поліклініці № 6».
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволеннюз наступних підстав.
Відповідно до ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї .
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів має право звернутись кожна особа.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Згідно ч. 3 цієї ж статті позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Частиною 4 цієї статті передбачено, що позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої ст. 135 СК України.
Як роз`яснено у пунктах 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», згідно яких справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК України, зокрема, ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. З ст. 128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК України).
Додатковим доказом у справі можуть бути дані судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи у разі заперечення батька щодо визнання факту батьківства сина.
Відповідно до роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за нормою статей 213,215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Частиною 4 ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 р., суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства .
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Частинами 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Пунктом 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року за № 96/5 передбачено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством.
Пунктами 2.13, 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, (далі - Правила) встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
В пункті 2.16.7 Правил зазначається, що на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.
Зі змісту п. 2.8 Правил слідує, що внесення змін до актового запису про народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану України після вирішення судом питання щодо виключення, зміни чи включення до актового запису про народження дитини відомостей про батька.
За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
Судом встановлено, що згідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 30 квітня 2008 року Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що вчинено актовий запис №637, матір`ю якої є позивач по справі. Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження відомості про батька ОСОБА_4 записані відповідно до частини першої статті 135 СК України.
Ухвалою суду від 27.04.2020 року по справі призначалась судова молекулярно-генетична експертиза шляхом аналізу ДНК, проте ухвала повернута без виконання експертною установою, оскільки жодного разу відповідач не з`явився для проведення експертизи, таким чином ухилився від участі в експертизі, при цьому наслідки такого ухилення йому були роз`яснені судом.
Згідно ст.109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Таким чином, суд визнає факт батьківства відповідача, оскільки саме для з`ясування вказаного факту призначалась судова експертиза по справі.
Щодо заявлених вимог позивача про стягнення аліментів суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України, обов`язок утримання дітей до досягнення ними повноліття, є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.
Відповідно до частини першої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, проте такої домовленості сторони, як встановлено в ході дослідження матеріалів справи, не досягли.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд вважає, що з урахуванням наявності інших трьох неповнолітніх дітей у відповідача, щодо яких відповідач несе тягар утримання, принципу співмірності, достатніх потреб дитини, дійсної участі батька в його утриманні, стягненню підлягають аліменти, з відповідача на користь позивача на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 19 квітня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 768,40 грн. та на користь держави судовий збір в розмір 840,80 грн.
Керуючись ст.ст.10-13,81,109,263-265 ЦПК України,ст.ст. 128,180,184 СК України, суд,
УХВАЛИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини,- задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Амур-Нижньодніпровського районному у м. Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни в актовий запис № 637 від 30 квітня 2008 року про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно яких в графі батько записати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянин України.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 19 квітня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позову відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі, що складаються з судового збору, в розмірі 768,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 840,80 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення повного рішення апеляційної скарги.
Суддя:
