Номер провадження: 11-кп/813/258/21
Номер справи місцевого суду: 511/1146/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2021 року м. Одеса
Одеській апеляційний в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області ОСОБА_9 на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області, від 11.09.2019 року, якою ОСОБА_7 , звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв`язку з передачею на поруки трудовому колективу, у кримінальному проваджені №12017160390001078, внесеному до ЄРДР 28.08.2017 року,-
встановив:
Зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 11.09.2019 року, ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки трудовому колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іррігатор Україна» терміном на 1 (один) рік, згідно ст.47 КК України. Кримінальне провадження №12017160390001078 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.08.2017 року відносно ОСОБА_7 , за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст.286 КК України закрито.
Цивільний позов заявлений ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином у сумі 245500 грн. залишено без розгляду. Вирішено питання судових витрат.
Відповідно до оскаржуваної ухвали ОСОБА_7 , 27.08.2017 року приблизно о 14.55 год., керуючи технічно справним автомобілем «Nissan Primera», р/н НОМЕР_1 , який належить згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 - ОСОБА_7 , рухався в умовах необмеженої видимості, по асфальтному сухому дорожньому покриттю авто дороги М-05 зі сполученням «Київ-Одесса», на якій організовано двосторонній дворядний рух у кожному напрямку, напрямки розділені подвійною суцільною лінією дорожньої розмітки 1.3, смуги руху переривчастою лінією дорожньої розмітки 1.7, та на відстані приблизно +25м. на 425 км. у напрямку м. Київ.
Перед зміною напрямку руху, ОСОБА_7 у порушення вимог п.п. 1.5., п/п «б» п. 2.3., п. 10.1. «Правил дорожнього руху» України, змінив напрям руху з середньої полоси руху на крайню ліву з метою виконання маневру розворот, не переконався у безпеці свого маневру для інших учасників дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, при виникненні небезпеки для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, у вигляді автомобіля «Маzda 323», р/н НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_10 , який в цей час рухавсь по лівій смузі автодороги у прямому попутному напрямку руху. Заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не застосував, а навпаки нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху, продовжував рух, виїжджаючи у ліву смугу попутного напрямку, не надав дорогу автомобілю «Маzda 323», р/н НОМЕР_3 , та скоїв з ним зіткнення.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Маzda 323», р/н НОМЕР_3 - ОСОБА_11 , 2000 року народження, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритих компресійних переломів тіл 4-5 поперекових хребців, садна у ділянках шиї праворуч та обох колінних суглобів, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм небезпеки для життя.
Діями обвинуваченого ОСОБА_7 вчинено злочин, передбачений ч.1 ст. 286 КК України, кваліфікований як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення є злочином невеликої тяжкості, ОСОБА_12 щиро розкаявся у вчиненому, а саме визнав свою вину, дав правдиві свідчення, що свідчить про його бажання спокутувати провину перед колективом, установи та виправити свою поведінку.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Заступник прокурора Одеської області ОСОБА_9 звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій зазначив, що ухвала суду є незаконною у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, з таких підстав:
- суд першої інстанції, звільнюючи ОСОБА_12 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України та, закриваючи провадження за ч.1 ст.286 КК України, не перевірив достатність підстав для застосування положень ст. 47 КК України;
- ОСОБА_12 не перебуває із ТОВ «Іррігатор Україна» у трудових відносинах та не є членом колективу цього підприємства;
- протокол №43 загальних зборів трудового колективу вказаного ТОВ від 30.07.2019 року не містить зобов`язань колективу щодо здійснення стосовно ОСОБА_12 заходів виховного впливу;
- обвинувачений не відшкодував у повному обсязі збитки, завдані потерпілому.
Посилаючись на такі доводи, прокурор просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Позиції учасників судового розгляду в судовому засіданні.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч.1ст.404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_7 , від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та закриття кримінального провадження щодо нього на підставі ч. 3 ст. 288 КПК України, оскільки доводи апеляційної скарги прокурора дають достатні підстави вважати, що ухвала місцевого суду підлягає скасуванню у зв`язку із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 21серпня 2019року наадресу місцевогосуду надійшлоклопотання ТОВ«ІРРІГАТОР Україна»,за підписомйого директора,про звільнення ОСОБА_7 від кримінальноївідповідальності зазлочин,передбачений частиною 1 статті 286 КК, у зв`язку із передачею на поруки трудового колективу ТОВ «ІРРІГАТОР Україна». Подане клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_7 вчинив злочин невеликої тяжкості вперше, щиро розкаюється у вчиненому злочині, є людиною похилого віку, активним членом їхнього колективу, залучається товариством в якості провідного спеціаліста виробничих процесів підприємства, характеризується виключно з позитивного боку, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, користується авторитетом серед працівників, а тому колектив дійшов висновку про необхідність взяття обвинуваченого ОСОБА_7 на поруки.(а.с.37- 38 т.1)
Так, частиною 1 ст.47КК України (у редакції Закону, яка діяла на момент прийняття рішення), встановлено, що особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності регулюються розділом IX Кримінального кодексу України, а також постановою Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності».
Відповідно до роз`яснень пункту 5 зазначеної постанови ВСУ звільнення від кримінальної відповідальності за ст.47КК України можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки за умови, що вона вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості. Підставою для такого звільнення є щире розкаяння особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом підприємства, установи чи організації та виправити свою поведінку.
Фактичні обставини цієї справи та їх об`єктивна оцінка свідчать про те, що ОСОБА_7 згідно ст. 12 КК України (у редакції Закону, яка діяла на момент прийняття рішення), вчинив злочин невеликої тяжкості, під час досудового розслідування та розгляду справи в суді свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, давав правдиві свідчення, до кримінальної відповідальності притягується вперше. За наявності зазначених вище обставин суд вправі звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки трудовому колективу.
Однак, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 10 січня 2019 року між обвинуваченим ОСОБА_7 та ТОВ «ІРРІГАТОР Україна» укладено договір про надання інформаційно консультативних послуг на строк 1 рік, за яким ОСОБА_7 , як виконавець, зобов`язувався надавати інформаційно-консультаційні послуги з питань технологій поливу по розрахунку систем поливу за кожним окремим замовленням ТОВ «ІРРІГАТОР Україна».(а.с. 43-45)
Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору.
За змістом статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК). Так, вказаною нормою встановлено, що договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Правова природа трудового договору та цивільно-правового договору має ряд відмінних ознак. Так, зокрема трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договоромпроцес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем і може обумовлюватися свободою договору, визначеною ЦК.
Відтак характер цивільно-правових угод та їх юридичний зміст не можуть забезпечити, передбачених статтею 47 КК, умов звільнення особи від кримінальної відповідальності. А тому укладення особою цивільно-правової угоди з підприємством, установою, організацією не може слугувати підставою для передачі її на поруки колективу та звільнення від кримінальної відповідальності з цих підстав.
Разом з тим, задовольняючи клопотання трудового колективу про передачу ОСОБА_7 на поруки, суд не звернув уваги на те, що заявлене клопотання за змістом не відповідає вимогам ст. 47 КК, оскільки в ньому не зазначено, які конкретні заходи виховного характеру буде застосовано до ОСОБА_7 , яким чином трудовий колектив це буде здійснювати, і чи зобов`язується ОСОБА_7 законослухняною поведінкою та сумлінною працею виправдати довіру колективу.
Отже, суд передчасно дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст.47 КК України.
Згідно з вимогамист. 409 КПК Українипідставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Допущені порушення відповідно дост. 412 КПК Україниє істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду прийняти законне та обґрунтоване судове рішення щодо ОСОБА_7 , що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції на підставі п. 3 ч. 1 ст.409КПК з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно усунути недоліки, вказані в ухвалі суду апеляційної інстанції, з дотриманням прав учасників процесу, та постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення.
Щодо клопотання сторони захисту про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, то апеляційний суд зазначає, що у зв`язку із скасуванням оскарженої ухвали суду та призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості прийняти рішення по суті зазначеного клопотання.
Керуючись ст. ст. 370-372, 376, 405, 407, 409, 413, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області ОСОБА_9 задовольнити.
Скасувати ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області, від 11.09.2019, якою ОСОБА_7 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв`язку з передачею на поруки трудовому колективу, у кримінальному проваджені №12017160390001078, внесеному до ЄРДР 28.08.2017.
Призначити новий розгляд кримінального провадження №12017160390001078, внесеному до ЄРДР 28.08.2017, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України в Роздільнянському районному суді Одеської області, в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
