Ухвала
04 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 761/16077/19
провадження № 61-17134ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - відділ реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції міста Києва, про визнання шлюбу недійсним,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 18 листопада 2020 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, а саме: вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: зазначити щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, оскільки уточнена касаційна скарга була подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України та надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи
У січні 2021 року особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 30 листопада 2020 року подано уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи, а також подано окремо клопотання про усунення недоліків касаційної скарги.
Разом з тим, на підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
В уточненій касаційній скарзі, особа, яка її подала, зазначає, що касаційна скарга подається відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 11 жовтня 2018 року у справі № 761/12898/16-ц; від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17; від 22.22.2020 року у справі № 677/204/17; від 30 вересня 2020 року у справі № 677/1807/18; від 04 листопада 2020 року у справі № 278/1659/18; від 20 травня 2020 року у справі № 161/7817/16-ц. При цьому, в уточненій касаційній скарзі також зазначається про те, що наявність указаних постанов свідчить про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (частини першої статті 78 ЦПК України).
Окрім цього, у клопотанні про усунення недоліків касаційної скарги, особа, яка подала касаційну скаргу, зазначає підстави касаційного оскарження, ніж зазначені в уточненій касаційній скарзі, а саме: пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права (частини першої статті 78 ЦПК України).
У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Таким чином, особі, яка подає касаційну скаргу, слід конкретизувати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Окрім цього, особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що постанову Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 278/1659/18, на яку міститься посилання у касаційній скарзі, оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень після ухвалення оскарженої постанови Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року. Тому посилання на указану постанову Верховного Суду не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення згідно пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України. Також, особі, яка подала касаційну скаргу, слід конкретизувати дату ухвалення постанови, на яку міститься посилання у касаційній скарзі від 22.22.2020 року у справі № 677/204/17.
Також, ОСОБА_1 слід звернути увагу, що:
у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга на підпункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) у касаційній скарзі слід зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга на підпункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) касаційній скарзі слід зазначити щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Частиною другою статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Аналіз матеріалів на усунення недоліків свідчить про наявність підстав для продовження строку на усунення недоліків. Тому суд, на підставі частини другої статті 127 ЦПК України, продовжує його.
Керуючись статтями 120, 127, 185, 260, 389, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги до 19 лютого 2021 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат
