ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року Справа № 915/1360/20
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Берко О.В.
представника позивача: не з`явився,
представника відповідача: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Платан Юг»
(54042, м.Миколаїв, вул.Південна, буд.37-А; ідент. код 40482327),
до відповідача: Миколаївської міської ради
(54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент. код 26565573),
III особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Приватне підприємство «Юліана-Сервіс»
(24028, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, буд.100/1; ідент.код 22426886),
про: визнання додаткової угоди до договору оренди землі, укладеною в редакції позивача,-
в с т а н о в и в:
10.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Платан Юг» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій просить суд визнати додаткову угоду про заміну орендаря та поновлення договору оренди землі від 17.05.2010 №7627, зареєстрованого у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що 10.06.2010 у Державному реєстрі земель вчинено запис за №041049900104, а в книзі записів договорів оренди запис за №7627, укладеною в редакції, запропонованій позивачем.
Ухвалою суду від 16.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15.12.2020. До участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Приватне підприємство «Юліана-Сервіс».
Ухвалою суду від 15.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.12.2020. Повідомлено учасників справи, що заяви та клопотання пов`язані з розглядом справи, які не були ними заявлені з поважних причин в підготовчому засіданні, можуть бути надані суду до початку розгляду справи по суті.
Відповідач у відзиві, який надійшов до суду 21.12.2020, заперечує проти задоволення позову посилаючись на те, що підстави для поновлення дії договору, в тому числі й за ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», - відсутні, оскільки у відповідності до умов п.3.1 спірного договору орендар повинен був повідомити орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладання договору оренди на новий строк за шість місяців до спливу строку договору (10.06.2020), тобто до 10.01.2020. Натомість, ТОВ «Платан Юг» у встановлений договором строк - до 10.01.2020 не повідомило орендодавця - Миколаївську міську раду про намір скористатись переважним правом на укладання договору оренди на новий строк. З відповідною заявою ТОВ «Платан Юг» звернулося до Миколаївської міської ради лише 14.01.2020.
Обґрунтовуючи наведену позицію, відповідач посилається на правові позиції, викладені у постановах Великої палати Верховного суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц та від 22.09.2020 у справі №313/350/16-ц, в яких викладено висновок про те, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах.
28.12.2020 судом відкладено розгляд справи на 20.01.2021.
Позивач у відповіді на відзив, яка надійшла до суду 04.01.2021, зазначив, що вважає доводи Миколаївської міської ради, викладені у відзиві, безпідставними і необґрунтованими, а висновки відповідача ? такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, позивач зазначає, що обставини справи №313/350/16-ц не є подібними для правовідносин у даній справі, а тому не можуть бути застосованими в даному випадку, ? так як у даній справі, на відміну від справи №313/350/16-ц, поряд із договірними відносинами, належить враховувати те, що на орендованій земельній ділянці розташоване нерухоме майно, придбане позивачем у попереднього орендаря ПП «Юліана-Сервіс». З урахуванням того, що позивач є власником нерухомості, розташованої на спірній земельній ділянці, в даному випадку підлягають врахуванню положення ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі», згідно яких до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку; договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Отже, в даному випадку право оренди земельної ділянки за договором автоматично припинилося для ПП «Юліана-Сервіс» та перейшло до ТОВ «Платан Юг» з моменту державної реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно, розташоване на цій ділянці.
Позивач зауважує, що право власності на нерухомість є непорушним і є правовою підставою для автоматичного виникнення права на земельну ділянку на тих самих умовах, на яких вона перебувала у попереднього користувача. Лише припинення права на нерухомість може мати юридичні наслідки для позбавлення права на користування земельною ділянкою.
Крім того, ТОВ «Платан Юг» звертає увагу на те, що у позові обґрунтовано і законодавчо визначену необхідність внесення змін до договору оренди землі в розумінні ч.3 ст.179 ГК України, ст.182 ЦК України, ст.125 ЗК України, ст.3 Закону України Про оренду землі, чого у випадку справи № 313/350/16-ц також не було.
Позивач також вказує, що в даному випадку ТОВ Платан Юг дотримано визначеного законодавством порядку звернення до орендодавця з повідомленням про намір продовження орендних правовідносин, оскільки відповідне повідомлення та проект додаткової угоди були надіслані Миколаївській міській раді у строки, визначені ч.2 ст.33 Закону України Про оренду землі; не зважаючи на те, що позивачем було на декілька днів прострочене звернення до відповідача у рамках умов договору оренди, позивач встиг звернутись до орендаря у строк, передбачений для такого звернення діючим законодавством, відповідно до ст.33 Закону України Про оренду землі, що не йде в розріз із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 у справах №159/5756/18 та №313/350/16-ц.
Третя особа - Приватне підприємство «Юліана-Сервіс» письмових пояснень по суті позовної заяви суду не надало.
Учасники справи явку повноважних представників у судове засідання 20.01.2021 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Позивач у заяві від 10.12.2020, яка надійшла до суду 14.12.2020, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив справу розглядати без участі його представника.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом також враховано, що явка представників учасників справи в судове засідання 20.01.2021 не визнавалась судом обов`язковою.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників учасників справи.
У судовому засіданні 20.01.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судом встановлено наступне.
17.05.2010 між Миколаївською міською радою, як орендодавцем, та Приватним підприємством Юліана-Сервіс, як орендарем, укладено договір оренди землі від №7627 (а.с.14,15) (далі ? договір оренди), зареєстрований Миколаївською регіональною філією ДП Центр ДЗК, про що 10.06.2010 у Державному реєстрі земель вчинено запис за №041049900104, а в книзі записів договорів оренди запис за №7627.
У відповідності до умов договору Миколаївською міською радою на підставі рішення від 22.04.2010 за №45/40 передано в оренду ПП Юліана-Сервіс для обслуговування торгових кіосків і павільйонів по вул.Південній ріг пр.Жовтневого (Ленінський район) земельну ділянку загальною площею 1124 кв.м без права передачі її в суборенду, у тому числі:
1) ділянку №1 площею 384 кв.м, із якої 86 кв.м під тимчасовою забудовою, 279 кв.м під проходами, проїздами та площадками, 19 кв.м під зеленими насадженнями;
2) ділянку №2 площею 740 кв.м, із якої 213 кв.м під тимчасовою забудовою, 523 кв.м під проходами, проїздами та площадками, 4 кв.м під зеленими насадженнями (п.п.1.1, 2.1 договору оренди).
На земельній ділянці знаходяться торгові кіоски та павільйони, що належать ПП Юліана-Сервіс. Об`єктом оренди є тільки земельна ділянка (п.п.2.2, 2.3 договору оренди).
Сторонами договору погоджено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір діє протягом 5 (п`яти) років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди, Підставою для поновлення договору буде відповідне рішення орендодавця (п.п.3.1, 14.1 договору оренди).
У відповідності до умов договору оренди Миколаївською міською радою 10.06.2010 передано в оренду ПП Юліана-Сервіс обумовлену в договорі земельну ділянку, про що ними складено відповідний акт приймання-передачі земельної ділянки від тієї ж дати (а.с.16).
У подальшому до договору оренди внесені зміни шляхом укладення між Миколаївською міською радою з ПП Юліана-Сервіс договору про зміни від 09.10.2015 №251-15 (далі договір про зміни) (а.с.23,24), зареєстрованого в Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів про зміни до договорів оренди землі вчинено запис від 09.10.2015 за №251-15.
У відповідності до умов договору оренди з урахуванням договору про зміни до нього, Миколаївська міська рада на підставі рішення від 15.09.2015 №49/30 продовжила ПП Юліана-Сервіс оренду земельної ділянки для обслуговування торгових кіосків і павільйонів по вул.Південній ріг пр.Жовтневого (Ленінський район) (п.1.1 договору оренди в редакції договору про зміни).
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1124 кв.м, у тому числі: 1) земельна ділянка №1 площею 384 кв.м, із якої 86 кв.м під тимчасовою забудовою, 279 кв.м під проходами, проїздами та площадками, 19 кв.м під зеленими насадженнями (кадастровий номер 4810136900:01:027:0007); 2) земельна ділянка №2 площею 740 кв.м, із якої 213 кв.м під тимчасовою забудовою, 523 кв.м під проходами, проїздами та площадками, 4 кв.м під зеленими насадженнями (кадастровий номер 4810136900:01:050:0025), за функціональним призначенням ? землі комерційного використання, без права передачі її в суборенду (п.2.1 договору оренди в редакції договору про зміни).
На земельній ділянці знаходяться торгові кіоски та павільйони, що належать ПП Юліана-Сервіс (п.2.2 договору оренди в редакції договору про зміни).
Дія договору продовжена з 10.06.2015 по 10.06.2020. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку договору оренди землі (п.3.1 договору оренди в редакції договору про зміни).
За оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі; розмір річної плати за землю з 01.10.2015 складає 124411,59 грн; розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства і інших нормативних документів; розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору. Орендна плата за землю вноситься орендарем з 10.06.2015 щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 від розміру річної орендної плати (якщо термін оренди менше місяця, розмір орендної плати встановлюється пропорційно строку користування землею у місяці), протягом 30 днів місяця, наступного за звітним (п.п.4.1-4.4 договору оренди в редакції договору про зміни).
Передача земельної ділянки в оренду здійснена за актом приймання-передачі об`єкта оренди 10.06.2010 при укладенні договору оренди (п.6.1 договору оренди в редакції договору про зміни).
Сторонами договору погоджено, що у разі закінчення строку оренди орендар зобов`язаний за шість місяців до спливу строку договору письмово звернутися до орендодавця з питання продовження строку оренди та укласти договір (договір про зміни) на новий строк на підставі відповідного рішення орендодавця, при цьому орендна плата за землю вноситься у повному обсязі до укладення нового договору (договору про зміни) (п.7.1 договору оренди в редакції договору про зміни).
Орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на продовження строку оренди (поновлення договору). У цьому разі орендар повинен за шість місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі продовження строку оренди (поновлення договору) його умови можуть бути змінені з урахуванням змін у законодавстві, тощо на дату продовження цього договору (п.11.6 договору оренди в редакції договору про зміни).
Відомості про передачу земельної ділянки, яка складається з ділянок за кадастровими №№4810136900:01:027:0007, 4810136900:01:050:0025 в оренду ПП Юліана-Сервіс внесені 19.10.2015 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за номерами записів №№11734175, 11735563, що підтверджується відповідними витягами від 23.10.2015 №№46226309, 46230544 (а.с.26,35); такі ж відомості містяться і в Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягами від 07.02.2020 №№НВ-0004527032020, НВ-0004527222020 (а.с.27-31,36-39).
Як зазначалося вище, на орендованій земельній ділянці було розташоване, зокрема, нерухоме майно ПП Юліана-Сервіс ? нежитлові будівлі торговельних кіосків, які знаходяться за адресою: м.Миколаїв, вул.Південна, 37-а.
Після продовження строку дії договору оренди ПП Юліана-Сервіс відчужено вказане нерухоме майно Товариству з обмеженою відповідальністю Платан Юг у відповідності до укладеного між ними 24.05.2016 договору купівлі-продажу, посвідченого в той же день приватним нотаріусом Миколаївського міського територіального округу Карцевою Н.О. та зареєстрованого в реєстрі за №231(а.с.43,44).
Відомості про набуття позивачем права власності на указану вище нерухомість внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, запис №14676670, що підтверджується відповідним витягом із зазначеного реєстру від 26.05.2016 №59967046 (а.с.45).
Позивач вказує, що у зв`язку з набуттям ТОВ Платан Юг права власності на вказане нерухоме майно, яке розташоване на орендованій ПП Юліана-Сервіс земельній ділянці, виникла необхідність внесення відповідних змін до договору оренди, у зв`язку з чим позивач через Центр надання адміністративних послуг звернувся до Миколаївської міської ради з заявою від 14.01.2020 про переоформлення договору оренди, а саме, внесення змін до договору оренди землі в частині заміни орендаря з ПП Юліана-Сервіс на ТОВ Платан Юг та продовження строку оренди (а.с.46,47).
До вказаної заяви позивачем додано, зокрема, відповідний проект додаткової угоди до договору оренди (а.с.48).
Викладені обставини підтверджуються відповідними відмітками про отримання 14.01.2020 адміністратором Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради на заяві та описі дозвільної справи (реєстраційний №000019).
За твердженнями позивача, вказане звернення відповідачем залишено без реагування, поданий ТОВ Платан Юг проект додаткової угоди відповідачем не підписано.
Такою бездіяльністю, на думку позивача, порушені права ТОВ Платан Юг, як особи, до якої перейшло право оренди земельної ділянки, на якій розташоване придбане нею майно.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, що ТОВ Платан Юг з моменту придбання нерухомості на орендованій за договором земельній ділянці і після закінчення строку договору оренди за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі продовжує користуватися земельною ділянкою та належним чином виконує обов`язки орендаря; жодних заперечень або зауважень від Миколаївської міської ради не надходило.
Наведені обставини позивач вважає такими, що свідчать про мовчазну згоду Миколаївської міської ради на пролонгацію договору оренди землі.
За змістом ч.2 ст.792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначені Законом України Про оренду землі.
Земельним законодавством визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; договір оренди землі договір, за яким орендодавець зобов?язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов?язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.ст.1, 13 Закону України Про оренду землі).
У відповідності до ст.33 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов?язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов?язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов?язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов?язковому порядку.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України Про оренду землі було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі, використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п?ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов?язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов??язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч.2 ст.33 Закону України Про оренду землі) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення ? запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв?язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов?язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (ч.ч.1-5 ст.33 Закону України Про оренду землі).
У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі).
При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов?язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
Тобто, виникненню в орендодавця обов?язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України. І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 у справі №313/350/16-ц; при цьому суд відступив від висновку про необов?язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі.
У відповідності до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів (ч.5 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів).
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 (постанова від 30.01.2019) зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
В даному випадку остання правова позиція Великої Палати викладена саме в у постанові від 22.09.2020 у справі №313/350/16-ц, а тому саме ця позиція враховується судом при вирішенні спору у даній справі.
Із змісту наведених положень законодавства та правових позицій вбачається, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі, необхідна наявність таких юридичних фактів:
- орендар належним чином виконує свої обов?язки за договором оренди;
- орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк;
- до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди;
- орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою;
- орендодавець протягом місяця письмово не повідомив орендаря про відмову у поновленні договору оренди.
Частиною 2 ст.33 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
Відповідне звернення ТОВ Платан Юг направлене Миколаївській міській раді 14.01.2020, тобто більше ніж за місяць до спливу строку договору оренди.
При цьому, не зважаючи на те, що позивачем було на декілька днів прострочене звернення до відповідача у рамках умов договору оренди землі - за шість місяців до спливу строку договору оренди землі, позивач встиг звернутись до орендаря у строк, передбачений для такого звернення діючим законодавством - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, відповідно до ст.33 Закону України Про оренду землі, що не йде в розріз із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 у справі №313/350/16-ц.
Викладеним спростовуються твердження Миколаївської міської ради про відсутність підстав для переоформлення договору оренди та продовження строку його дії у зв`язку з тим, що ТОВ Платан Юг у встановлений законодавством строк не повідомило орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладання договору оренди на новий строк.
Судом також приймається до уваги те, що позивач є власником нерухомості, розташованої на спірній земельній ділянці.
Положеннями пунктів "а", "е" ч.1 ст.141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Водночас питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ст.ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
У зв`язку з цим підлягають врахуванню положення ч.3 ст.7 Закону України Про оренду землі, згідно яких до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
При виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, натомість має місце заміна сторони в зобов`язанні. При цьому новий власник будівлі набуває право оренди земельної ділянки під придбаною нерухомістю шляхом внесення змін до існуючого договору оренди землі.
У розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі №920/675/17, від 07.11.2018 року у справі №910/20774/17, від 27.02.2019 року у справі №913/661/17, від 13.06.2019 року у справі №922/2427/18).
Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі №920/675/17).
У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договору оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2019 року у справі №922/2427/18).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №910/20774/17, від 27.02.2019 року у справі №913/661/17).
Після відчуження 24.05.2016 Приватним підприємством «Юліана-Сервіс» позивачу - ТОВ Платан Юг нежитлових будівель, розташованих на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі №7627 від 17.05.2010 у відповідній частині припинився щодо відчужувача - ПП Юліана-Сервіс, однак почав діяти на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості позивача - ТОВ Платан Юг, який набув також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, заміна орендаря земельної ділянки у відповідному договорі оренди землі №7627 від 17.05.2010 відбулась автоматично, в силу прямої норми закону.
За таких обставин, у позивача ТОВ Платан Юг в силу прямої вказівки закону виникло право оренди земельної ділянки за договором оренди землі №7627 від 17.05.2010, на якій розташовано нерухоме майно, власником якого він є. В силу прямої норми закону відбулась заміна орендаря, тобто позивач ТОВ Платан Юг є стороною (орендарем) за договором оренди землі №7627 від 17.05.2010.
Отже, в даному випадку право оренди земельної ділянки за договором автоматично припинилося для ПП Юліана-Сервіс та перейшло до ТОВ Платан Юг з моменту державної реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
У ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст.1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Зокрема, право на справедливий суд (стаття 6), право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла (стаття 8).
Отже, право власності на нерухомість є непорушним і є правовою підставою для автоматичного виникнення права на земельну ділянку на тих самих умовах, на яких вона перебувала у попереднього користувача. Лише припинення права на нерухомість може мати юридичні наслідки для позбавлення права на користування земельною ділянкою.
Статтею 182 ЦК України, ст.125 ЗК України та ст.3 Закону України Про оренду землі передбачено обов`язковість державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та виникнення права оренди на земельну ділянку з моменту державної реєстрації цього права.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст.126 ЗК України).
Згідно п.1 ч.1 ст.27 Закону України Про оренду землі, підставою для державної реєстрації права оренди на землю є відповідний договір оренди землі.
Отже, позивач, набувши право власності на нерухомість, розташовану на орендованій земельній ділянці, та право оренди зазначеної земельної ділянки, зобов`язаний зареєструвати таке право шляхом внесення змін до існуючого договору оренди землі.
За змістом ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначені Законом України Про оренду землі.
У відповідності до ст.30 Закону України Про оренду землі, зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Згідно з приписами ч.3 ст.179 ГК України, укладення господарського договору є обов?язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком суб?єкта господарювання, у випадках передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб?єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
У відповідності до ч.1 ст.187 ГК України, спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов?язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядається судом.
Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ст.188 ГК України).
Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.74, ч.1 ст.73 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України).
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
В даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з Достатність доказів на нову Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування вірогідності доказів.
Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов?язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст.15 ЦК України).
Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст.1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії зазначено, що ст.1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об??єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.
Згідно з приписами ч.3 ст.179 ГК України, укладення господарського договору є обов?язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком суб?єкта господарювання, у випадках передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб?єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
У відповідності до ч.1 ст.187 ГК України, спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов?язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядається судом.
Стаття 33 Закону України Про оренду землі містить пряму вказівку щодо обов`язковості укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та продовження договору оренди землі з мовчазної згоди орендодавця.
Суд зауважує, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи, що 24.05.2016 позивач набув права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці; відповідачем з 14.01.2020 розглядається звернення позивача з проектом додаткової угоди, і остаточне рішення Миколаївською міською радою досі не прийняте; позивач після закінчення строку дії договору продовжує користуватися земельною ділянкою та належним чином виконувати обов`язки за договором оренди, що не спростовано Миколаївською міською радою; запропонована позивачем додаткова угода передбачає поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк, суд визнає, позивачем доведено наявність підстав для визнання додаткової угоди до договору оренди укладеною в редакції, запропонованій позивачем.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного наданого сторонами доказу, а також достатність і взаємний їх зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати додаткову угоду до договору оренди землі від 17.05.2010 №7627, зареєстрованого Миколаївською регіональною філією ДП Центр ДЗК, про що 10.06.2010 у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041049900104, а в книзі записів договорів оренди запис за № 7627, укладеною в такій редакції:
«Додаткова угода №____ до договору оренди землі від 17.05.2010 №7627,
зареєстрованого Миколаївською регіональною філією ДП «Центр ДЗК»,
про що 10.06.2010 у Державному реєстрі земель вчинено запис за №041049900104
м.Миколаїв «__» ________ р.
Миколаївська міська рада, в особі міського голови Сенкевича Олександра Федоровича, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та рішень міської ради від, надалі «Сторона 1», з однієї сторони, та
Приватне підприємство «Юліана-Сервіс», в особі директора Магєррамова Агаддіна Айдина огли, що діє на підставі Статуту, зареєстрованому виконкомом Миколаївської ради 25.01.2006, надалі «Сторона 2» з другої сторони, та
Товариство з обмеженою відповідальністю «Платан Юг», в особі директора Кравченко Поліни Іванівни, яка діє па підставі Статуту та наказу від №1 від 12.05.2016, надалі «Сторона 3» з третьої сторони, (в подальшому разом іменуються «Сторони», а окремо «Сторона»), у зв`язку із тим, що 24.05.2016 між Приватним підприємством «Юліана-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Платан Юг» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлові будівлі торговельних кіосків, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 1124 кв.м, у тому числі земельна ділянка №1 площею 384 кв.м за кадастровим номером 4810136900:01:027:0007, земельна ділянка №2 площею 740 кв.м за кадастровим номером 4810136900:01:050:0025, за місцем розташування: м.Миколаїв, вул.Південна, 37-а, яка належить на праві комунальної власності Миколаївській міській раді та на праві користування ПП «Юліана-Сервіс» згідно договору оренди землі від 10.06.2010 (далі ? Договір), уклали дану Додаткову угоду до Договору про наступне:
1. В порядку та на умовах, визначених цією Додатковою угодою, Сторони домовилися про заміну Сторони 2 на Сторону 3, як зобов`язану та управнену сторону у Договорі.
2. Сторона 1 підтверджує згоду на заміну Сторони 2 на Сторону 3 в Договорі в порядку та на умовах, визначених цією Додатковою угодою.
3. У розділ 3. Строк дії Договору внести зміни та викласти у наступній редакції:
Пункт 3.1. Договір діє протягом 5 років до 10.06.2025 року. Орендар, який має намір скористуватися переважним правом на продовження Договору оренди землі, зобов`язаний письмово повідомити про це Орендаря за шість місяців до спливу строку Договору оренди землі.
Інші умови договору оренди землі залишаються незмінними.
4. Усі спори, що виникають з цієї Додаткової угоди або пов`язані з нею, вирішуються шляхом переговорів. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку.
5. Ця Додаткова угода складена при повному розумінні Сторонами її умов та термінології українською мовою у трьох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, ? по одному для кожної із Сторін».
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI Перехідні положення ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 01.02.2021 року.
Суддя М.В.Мавродієва
