УХВАЛА
23 березня 2021 року
м. Київ
Справа №910/17324/19
Провадження №12-12 гс 21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаТкача І.В.,
суддів: Британчука В.В., Власова Ю.Л., Григор`євої І.В., Гриціва М.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Крет Г.Р., Пількова К.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Сімоненко В.М., Штелик С.П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
справи №910/17324/19
за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 (головуючий суддя Демидова А.М., судді Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020
(суддя Картавцева Ю.В.),
за позовомМоторного (транспортного) страхового бюро України
до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант"
про стягнення13 849,21 грн,
УСТАНОВИЛА:
Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" (далі - ТДВ СК "Альфа-Гарант") про стягнення завданої шкоди в порядку регресу в сумі 13 849,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що МТСБУ відшкодувало потерпілій особі шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), в порядку пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV), оскільки відповідальність винної у вчиненні ДТП особи не була застрахована.
Однак, після здійснення регламентної виплати позивачу стало відомо, що транспортний засіб винної у вчиненні ДТП особи був застрахований на підставі полісу обов`язкового страхування (страховик - ТДВ СК "Альфа-Гарант").
У зв`язку з викладеним позивач просив суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 13 849,21 грн у порядку регресу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у справі №910/17324/19 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 11 849,21 грн. В частині стягнення 2 000,00 грн у позові відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач, який є страховиком за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкове страхування ЦПВ власників НТЗ), є відповідальною особою за завдані збитки власнику (потерпілій особі) автомобіля "Opel", державний номер НОМЕР_1 , відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом, а позивач набув право вимоги, яке потерпіла особа мала до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як зазначив місцевий господарський суд, позивачем направлено відповідачу претензію щодо здійснення страхового відшкодування після спливу одного року з дня скоєння ДТП, проте в матеріалах справи відсутня будь-яка відповідь відповідача на претензію позивача, тоді як строк прийняття відповідного рішення в силу пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV станом на дату розгляду справи є таким, що настав. Оскільки відповідач не скористався своїм правом на прийняття рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні підстави для стягнення суми страхового відшкодування, адже відповідачем не здійснено виплати суми страхового відшкодування позивачеві в добровільному порядку.
Відмовляючи у позові в частині стягнення 2 000,00 грн, суд першої інстанції врахував передбачену полісом франшизу у розмірі 2 000,00 грн, яка, за висновком суду, в силу положень статті 9 Закону України "Про страхування", не відшкодовується страховиком.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у справі № 910/17324/19 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у позові МТСБУ відмовлено повністю.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що у ТДВ СК "Альфа-Гарант" відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування у порядку регресу, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення потерпілого та/або МТСБУ до відповідача із заявою про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння ДТП.
Приймаючи по суті протилежні рішення у справі, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції послалися на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 щодо присічного річного строку для звернення кредитора (потерпілого) із заявою на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов`язкового страхування ЦПВ власників НТЗ узятих на себе зобов`язань, визначених підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 вказаного Закону.
МТСБУ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Скаржник послався, зокрема, на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме щодо правозастосування статті 35, підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37, статті 38 Закону N1961-IV з урахування того, що МТСБУ є спеціальним суб`єктом у сфері обов`язкового страхування.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 11.11.2020 справу №910/17324/19 за касаційною скаргою МТСБУ передав на розгляд Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду. Підставою передачі справи визначено необхідність відступлення від правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 22.10.2020 у справі №910/18279/19, та уточнення судового тлумачення норм закону щодо кореляції (взаємозв`язку) підпункту 38.2.3 пункту 38.2 статті 38 Закону N1961-IV з підпунктом "б" пункту 41.1 статті 41 цього Закону, а також можливість застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до спірних правовідносин за регресним позовом МТСБУ до страховика.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду ухвалою від 10.02.2021 справу №910/17324/19 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, судова палата вказала, що справа №910/17324/19 містить виключну правову проблему, що полягає у такому.
По-перше, правова проблема полягає у вирішенні питання щодо поширення на спірні правовідносини, а саме спору за регресною вимогою МТСБУ до страховика винної у ДТП особи, положень підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону 1961-IV, якими передбачено право страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування ЦПВ власників НТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого річного строку на звернення до нього із заявою про його виплату.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду враховує, що у постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №3-49гс15, щодо права страховика за договором відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку незалежно від суб`єкта звернення.
Велика Палата Верховного Суду визначила, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) про ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого збитку внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу на підставі договору добровільного майнового страхування.
Наведене свідчить, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 висновки про застосування положень підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 вказаного Закону стосуються правовідносин суброгації, оскільки у зазначеній справі розглядався спір щодо зворотної вимоги страховика (за договором добровільного майнового страхування) потерпілого до страховика винної особи (за договором обов`язкового страхування) щодо страхового відшкодування.
Отже, існує правова проблема у вирішенні питання про можливість застосування вимог підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до правовідносин за регресною вимогою МТСБУ до страховика (за договором обов`язкового страхування) винної особи щодо здійсненого страхового відшкодування (регламентної виплати), оскільки норми вказаної статті не передбачають диференціації у її застосуванні до зворотних вимог страховика чи то в режимі суброгації, чи регресу.
По-друге, правова проблема полягає у вирішенні питання, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору за регресним позовом МТСБУ (спеціального суб`єкта у сфері обов`язкового страхування) до страховика щодо здійсненої виплати, яку такий страховик згідно закону мав виплатити потерпілій особі, враховуючи спричинену шкоду його страхувальником.
Водночас Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зазначив, що після здійснення регламентної виплати МТСБУ стало відомо про наявність у винної особи договору (полісу) страхування цивільно-правової відповідальності, тому обов`язок щодо страхового відшкодування згідно з Законом було покладено на страховика вказаної особи, а не на МТСБУ. Невизначеним залишається питання щодо підстав виникнення регресної вимоги та, як наслідок, щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень частини першої статті 1191 ЦК України (враховуючи позов до страховика винної особи, а не до самої особи) та підпункту 38.2.3 пункту 38.2 статті 38 Закону N 1961-IV, відповідно до яких МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов`язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.
По-третє, правова проблема полягає у визначенні розміру регресних вимог, на відшкодування якого має право МТСБУ, що здійснило виплату на підставі підпункту "а" пункту 41.1 статті 41 Закону, якщо після такої виплати йому стане відомо про наявність у винної особи договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яким передбачено франшизу.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зазначив, що наведені правові проблеми необхідно вирішити для формування єдиної правозастосовчої практики господарськими судами під час вирішення спору за регресним позовом МТСБУ (спеціального суб`єкта у сфері обов`язкового страхування) до страховика винної у ДТП особи щодо здійсненої виплати, яку такий страховик згідно з законом мав виплатити потерпілій особі, а також щодо правозастосування до таких правовідносин підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37, статей 38, 41 Закону №1961-IV.
Відповідно до частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, також має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 10.02.2021, обґрунтованими та приймає справу до розгляду.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 301 ГПК України розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
У частині тринадцятій статті 8 ГПК України унормовано, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій у справі, ціна позову в якій не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників.
Керуючись статтями 8, 233-235, 301-303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу №910/17324/19 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" про стягнення завданої шкоди в порядку регресу у сумі 13 849,21 грн на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників на 20 квітня 2021 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Ткач
Судді: В. В. Британчук Г. Р. Крет Ю. Л. Власов К. М. Пільков І. В. Григор`єва О.Б. Прокопенко М. І. Гриців Л. І. Рогач Ж.М. Єленіна О.М. Ситнік О. С. Золотніков В. М. Сімоненко С. П. Штелик
