Справа № 317/3658/20
№/п 1-кп/317/159/2021
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 травня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
адвоката обвинуваченого ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Запорізьким слідчим ізолятором в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження № 12020085230000135 від 06.11.2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Кушугум, Запорізького району, Запорізької області, громадянина України, із середньою освітою, не працює, не одруженого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
1) 07.04.2005 Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 2,3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Відповідно до ст. 71 КК України частково приєднати покарання за вироком Запорізького районного суду від 28.04.2014 (за ч.2,3 ст.185 КК України) до 4 років позбавлення волі.
2) 02.06.2009 Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання звільнити з іспитовим терміном 2 роки 6 місяців.
3) 10.06.2010 Запорізьким районним судом Запорізької області за ч.2 ст. 185, ч.2 ст.186, ч.1, 2 ст.70 КК України, до 4 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 71 ч.1 КК України частково приєднати покарання за вироком Запорізького районного суду від 02.06.2009 до 5 років позбавлення волі.
4) 23.07.2004 Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України, до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим терміном на 1 рік;
5) 05.08.2014 Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 71 КК України частково приєднати покарання за вироком Запорізького районного суду від 10.06.2010 до 3 років 1 місяця позбавлення волі
6) 11.03.2015 Запорізьким районним судом Запорізької області за ст. 185 ч. 2 КК України, від покарання позбавлення волі на строк 3 роки. Відповідно до ст. 71 КК України частково приєднати покарання за вироком Запорізького районного суду від 05.08.2014, за ст. 185 ч. 3 КК України, та призначено покарання 4 роки позбавлення волі.
7) 27.07.2018 Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України приєднати вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 11.03.2015до 3 років 2 місяців позбавлення волі.
22.09.2020 звільнений з Софіївської виправної колонії №55 Запорізької області на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково невідбутий термін - 6 місяців 17днів.
В скоєнні правопорушення передбаченого ч.2 ст.125, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України
В С Т А Н О В И В:
05.11.2020 приблизно о 16 годин 00 хвилин ОСОБА_5 знаходився біля території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин до потерпілого ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою завдання тілесних ушкоджень, наніс руками один удар по задній частині голови та один удар по лобній частини голови потерпілого ОСОБА_6 , від яких останній впав на землю та вдарився задньою частиною тіла, спричинивши тим самим потерпілому тілесні ушкодження.
Згідно висновку судово-медичного експерта № 1250 від 02.12.2020, ОСОБА_5 , спричинив потерпілому ОСОБА_6 наступні тілесні ушкодження: рана лобової ділянки праворуч, садна на потиличній ділянці праворуч, лобовій ділянці праворуч; синці по верхньому повіку правої ділянки очної ямки, лівого стегна, правої сідничної ділянки, що кваліфікується як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Крім того, ОСОБА_5 , 05.11.2020 приблизно о 16 годин 15 хвилин, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи у житловому приміщені, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , зі столу викрав грошові кошти в сумі 500 грн., які належать ОСОБА_7 .
Після чого, ОСОБА_5 , діючи відкрито, утримуючи при собі викрадені ним грошові кошти в сумі 500 грн., разом із ОСОБА_6 , вийшов з вищевказаного приміщення, де по ходу руху ОСОБА_6 , виявив крадіжку зазначених коштів та сказав про це ОСОБА_5 . В свою чергу, ОСОБА_5 , розуміючи, що його протиправні дії викриті ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на незаконне заволодіння чужим майном, діючи відкрито, повторно, утримуючи при собі викрадені грошові кошти в сумі 500 грн. та визнавши перед ОСОБА_6 той факт, що саме він взяв вказані гроші, вийшов з території вищевказаного домоволодіння разом із вказаними грошима чим скоїв відкрите заволодіння чужим майном. В результаті відкритого викрадення чужого майна своїми протиправними діями ОСОБА_8 , спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальний збиток на загальну суму 500 грн.
Окрім того, досудовим слідством інкримінується , що 05.11.2020, приблизно о 16 годині 30 хвилин, у ОСОБА_5 , який перебував біля території домоволодіння АДРЕСА_3 , де під час спілкування по мобільному телефону марки «HUAWEI Y6» іmеі: НОМЕР_1 , який йому дав потерпілий ОСОБА_6 , виник злочинний умисел на заволодіння вищевказаним мобільним телефоном.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння чужим майном, ОСОБА_5 , 05.11.2020 приблизно о 16 годин 30 хвилин, діючи таємно, повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи біля території домоволодіння АДРЕСА_3 , таємно викрав мобільний телефон марки «HUAWEI Y6» іmеі: НОМЕР_1 , належний потерпілому ОСОБА_6 , вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 4099/20 від 06.11.2020, становить 2834,10 грн., після чого з викраденим з місця скоєння злочину зник.
В результаті злочинних дій ОСОБА_5 , потерпілому ОСОБА_6 , спричинено матеріальну шкоду на суму 2834 гривень 10 копійок.
Вказані дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
В судовому засіданні ОСОБА_5 не заперечував факти спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, присвоювання грошей, що належали потерпілій та мобільного телефону, який належав потерпілому, але заперечував проти наданої кваліфікації його діянням. Суд, вислухавши пояснення обвинуваченого приходить до висновку, що провини у скоєних правопорушеннях ОСОБА_5 фактично не визнає, не розкаюється у скоєному.
По обставинах справи пояснив наступне:
05.11.2020 року ОСОБА_5 проходив повз домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 . Його знайомий розповідав йому, що громадяни купують чорнозем та він вирішив саме на посередництві заробити. Він зайшов до домоволодіння ОСОБА_6 та обговорив з ним можливу купівлю-продаж чорнозему. Потім він відшукав водія, який привезе цей чорнозем. Про умови такої угоди він повідомляв ОСОБА_6 заходячи до нього 2 чи 3 рази. В останнє він зайшов приблизно в 16-00 годині. Як повідомив обвинувачений ОСОБА_5 вони з потерпілим почали сперечатися, а тому він наніс йому удари по голові.
Оскільки вони домовилися раніше, потерпілий ОСОБА_6 зайшов до будинку, де перебувала ОСОБА_7 та виніс звідти 500 гривень. Потім вони вдвох сиділи у врем`янці, де проживав ОСОБА_6 та чекали на приїзд водія. Оскільки, зі слів ОСОБА_5 , у нього розрядився мобільний телефон, він запропонував потерпілому самостійно зателефонувати зі свого номеру водієві, а потім вони повинні були піти зустрічати водія. При цьому 500 грн, як завдаток водієві, ОСОБА_6 поклав на стіл, та як сказав потерпілий, ці гроші ОСОБА_5 повинен був віддати водієві.
Оскільки розмова з водієм не відбувалась, ОСОБА_5 взяв телефон потерпілого ОСОБА_6 та пішов на вихід з врем`янки. При цьому він забрав 500 грн, що лежали на столі. На вулиці ОСОБА_6 спитав у ОСОБА_5 , хто забрав гроші зі столу. ОСОБА_5 сказав, що це він забрав їх. Але як пояснив обвинувачений ОСОБА_5 він вважав, що йому це дозволив потерпілий. ОСОБА_5 продовжував телефонувати водієві, але зв`язку не було, а тому він пішов на зустріч. Водія не зустрів, телефон потерпілому не повернув. Причину таких своїх дій пояснити не зміг. ОСОБА_5 покинув місце події з грошима та телефоном.
Щодо визнання провини обвинувачений наполягав на тому, що потерпілий ОСОБА_6 самостійно надав йому грошові кошти 500 гривень та телефон. Умислу на грабіж він не мав. Навіщо наніс тілесні ушкодження потерпілому пояснити не зміг. Потерпілий від удару який був нанесений не впав, а лише присів.
Категорично заперечував, що потерпілий не дозволяв взяти зі столу гроші 500 гривень. Але пояснив, що проявив ініціативу, забравши гроші зі столу.
Потерпілий ОСОБА_6 щодо обставин справи пояснив наступне: він проживає за адресою АДРЕСА_3 во врем`янці на території домоволодіння ОСОБА_7 . Допомагає ОСОБА_7 по господарству, вона є жінкою похилого віку. 05.11.2020 року побачив ОСОБА_5 вперше. ОСОБА_5 прийшов близько 11-00 години на територію домоволодіння, та питав, чи замовляли потерпілі чорнозем для городу. ОСОБА_7 довірила вести перемовини ОСОБА_6 . Рогоза сказав, що КАМАЗ чорнозему коштуватиме 3000 грн. та необхідно надати 1000 грн. передоплати. Гроші у сумі 3000 грн. ОСОБА_7 надала ОСОБА_6 та він зберігав їх у себе во врем`янці. ОСОБА_6 сказав, що жодної передоплати ОСОБА_5 надавати не буде. Нехай спочатку привезуть землю, а потім будуть проводитися розрахунки. ОСОБА_5 пішов, та вдруге з`явився приблизно о 16-00 годині 05.11.2020 року. Обвинувачений сказав, що він з водієм привезуть чорнозем, тільки необхідно дати хоча б 500 грн. передоплати. Потерпілий ОСОБА_6 відмовився надавати передоплату. Тоді ОСОБА_5 спитав, де саме вивантажувати землю. При цьому ОСОБА_5 нібито розмовляв по телефону з водієм та розповідав йому, куди необхідно підїхати. ОСОБА_5 пояснював потерпілому, що раніше при продажу землі його та водія обдурили, не розрахувалися, а тому водій боїться приїжджати. ОСОБА_6 не погоджувався надати гроші. Потім він вийшов з врем`янки, прив`язавши до голови ліхтарик, оскільки на вулиці було вже темно, а ОСОБА_5 попросив показати, куди вивантажувати землю. Потім вони вдвох пішли зустрічати машину з землею. Раптом потерпілий став падати, тому що у нього потемніло в очах. Він зрозумів, що його вдарили по голові. Це зробив ОСОБА_5 . Потерпілий втратив свідомість. Отямився ОСОБА_6 від того, що ОСОБА_5 рискав по карманах у нього та шукав гроші, оскільки думав, що потерпілий всю суму грошей за чорнозем взяв з собою. Потім ОСОБА_5 навіть вибачався. На запитання, навіщо він вдарив потерпілого відповів, що зробив так, тому що його раніше обдурили. Потім ОСОБА_5 спробував потягнути потерпілого за собою, оскільки він погано пересувався, взяв його під руки, заволок до врем`янки та став питати де знаходяться гроші. При цьому штовхав та наносив удари. При цьому ОСОБА_5 розмовляв по своєму мобільному телефону, ніби то з водієм, а той боявся їхати без передоплати. ОСОБА_5 тоді сказав, щоб потерпілий надав хоча б 500 грн. Потерпілий ОСОБА_6 став вигадувати привід для того, щоб попередити ОСОБА_7 про небезпеку, пообіцяв, що він візьме у неї гроші для ОСОБА_5 , а для цього необхідно сходити до неї в будинок. ОСОБА_6 попередив ОСОБА_7 , сказав, щоб вона зачинилась в будинку та викликала поліцію, він сказав, що необхідно надати якісь гроші, щоб не показати всю суму. Потерпіла надала 500 грн. ОСОБА_6 повернувся до врем`янки, а ОСОБА_5 сказав йому покласти гроші на стіл та піти з ним зустрічати машину. Першим виходив потерпілий, а за ним ОСОБА_5 . Коли і як ОСОБА_5 взяв 500 грн. зі столу потерпілий не бачив, але він вийшовши на вулицю зрозумів, що залишив на столі гроші, повернувся, та не побачив їх. Дозволу на те, щоб ОСОБА_5 взяв гроші він не надавав. На цьому потерпілий категорично наполягав. Він взагалі не збирався надавати гроші ОСОБА_5 , розрахунки він збирався вести з водієм. Тоді потерпілий вийшов на двір та спитав у ОСОБА_5 , де поділися гроші, на що той показав, що вони у нього в кишені. Рогоза також сказав, що в його мобільному сіла батарея, гроші у нього, та він віддасть їх водієві. Потерпілий ОСОБА_6 дав ОСОБА_5 свій мобільний телефон по якому той став розмовляти невідомо з ким. ОСОБА_5 одночасно розмовляв та віддалявся. Потерпілий бачив, як ОСОБА_5 йшов до калитки. На вулиці вже було темно, та потерпілому здалося, що ОСОБА_5 «розчинився». Оскільки у потерпілого хворі ноги, він не зміг та не став наздоганяти ОСОБА_5 . Він його погукав, але ОСОБА_5 не відгукнувся, а тому потерпілий пішов до ОСОБА_7 і все їй розповів. Потерпілі викликали поліцію. На час розгляду провадження потерпілому повністю відшкодовано спричинену шкоду, а потерпілій повернуто грошову купюру 500 грн.
Потерпілий додав, що поряд, в заброшеній хаті проживають безхатьки, яким було відомо про бажання ОСОБА_6 купити землю. З цими особами ОСОБА_5 вживав спиртні напої та заздалегідь готував злочин.
Потерпіла ОСОБА_7 суду пояснила: вона проживає за адресою АДРЕСА_3 . У врем`янці проживає ОСОБА_6 , який допомагає по господарству. Разом з ОСОБА_6 потерпіла обговорювала необхідність покупки чорнозему для городу. ОСОБА_6 взявся знайти продавця та вона вважала за необхідне витратити на покупку близько 3000 гривень, гроші зберігав у себе ОСОБА_6 05.11.2020 року вранці до них на територію домоволодіння прийшов ОСОБА_5 , якого вона раніше не знала, та спитав, чи необхідний їм чорнозем. Вона попросила ОСОБА_6 поспілкуватися з продавцем та у разі необхідності укласти угоду. ОСОБА_6 розповів їй, що ОСОБА_5 просив завдаток за чорнозем.
Також їй відомо, що ОСОБА_5 під час спілкування з ОСОБА_6 вдарив його по голові, причини вона не знає, але ОСОБА_6 було спричинено сильного удару. Після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_6 зайшов до неї в будинок та попередив, щоб вона закрилась в будинку та у разі нападу викликала поліцію, пояснивши, що його вдарив ОСОБА_5 . Для того, щоб не показувати всі гроші ОСОБА_6 взяв лише 500 грн на завдаток, який вимагав ОСОБА_5 . Вона 500 грн. надала. До врем`янки вона не заходила, в подальших діях участі не приймала. ОСОБА_6 розповів їй, що ОСОБА_5 забрав без дозволу 500 грн, що лежали на столі та у нього забрав мобільний телефон. Вона разом з ОСОБА_6 зателефонувала до поліції. Сусідка потім їй повідомила, що ОСОБА_5 тільки звільнився з ув`язнення.
Провина обвинуваченого в скоєнні спричинення легких тілесних ушкоджень та грабіжу повністю підтверджується показами потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , оголошеними та вивченими в судовому засіданні письмовими доказами:
Витягом з ЄРДР за номером 12020085230000135 від 06.11.2020 року згідно з яким за заявою ОСОБА_6 було внесено відомості за ч.1 ст.190 КК України за фактом того, що невстановлена особа, шляхом обману за адресою АДРЕСА_3 заволоділа мобільним телефоном та коштами у сумі 500 грн, які належать ОСОБА_6 (а.с.45).
Витягом з ЄРДР за номером 12020085230000165 від 28.11.2020 року згідно з яким за заявою ОСОБА_6 було внесено відомості за ч.1 ст.125 КК України за фактом того, що ОСОБА_5 на грунті неприязних відносин спричинив потерпілому за за адресою АДРЕСА_3 тілесні ушкодження 05.11.2020 року (а.с.46).
Витягом з ЄРДР за номером 12020085230000135 від 06.11.2020 року згідно з яким за заявою ОСОБА_9 було внесено відомості за ч.2 ст.186 КК України за фактом того, що ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_3 відволікав ОСОБА_6 та діючи відкрито викрав гроші, що належать потерпілій ОСОБА_9 (а.с.47-49).
28.11.2020 року згідно витягу з ЄРДР дії ОСОБА_5 щодо привласнення мобільного телефону ОСОБА_6 були кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України. (а.с.48).
Згідно протоколу огляду місця події від 05.11.2020 року, що складений до внесення відомостей про скоєні правопорушення до ЄРДР було оглянуто прибудову в якій мешкає потерпілий ОСОБА_6 , з якої було викрадено грошові кошти у розмірі 500 грн., що належали потерпілій ОСОБА_9 . Також потерпілим було надано документи на належність йому мобільного телефону марки «HUAWEI Y6» іmеі: НОМЕР_1 . (а.с.50-60), з фото таблицею.
Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.11.2020 року потерпілий ОСОБА_6 впізнав на фотознімку №3 ОСОБА_5 , як ту людину, яка 05.11.2020 року заволоділа грошима, мобільним телефоном та спричинила йому тілесні ушкодження. (а.с.61-63). В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 підтвердив, що особою, що скоїла відносно нього кримінальні правопорушення є ОСОБА_5 .
До матеріалів провадження також надано заяву ОСОБА_5 який добровільно видав сім карти операторів мобільного зв`язку «Київстар» та «Лайфсел», купюру номіналом 500 гривень, якими заволодів 05.11.2020 року за місцем проживання чоловіка на ім`я ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_4 . Вказану розписку ОСОБА_5 власноруч було надано 06.11.2020 року. Суд вважає, що ОСОБА_5 надаючи розписку допустив помилку, зазначивши номер будинку АДРЕСА_4 замість 37, і вважає правильним відносити зазначені в розписці пояснення ОСОБА_5 до подій ,що відбувалися за адресою АДРЕСА_3 . (а.с.64).
Протоколом огляду речей від 06.11.2020 року слідчим були оглянуті в присутності обвинуваченого ОСОБА_5 добровільно видані ним речі (а.с.65-71) з фото таблицею. На аркуші справи 71 зберігаються в конверті сім карти, що видані ОСОБА_5 .
ОСОБА_7 отримала купюру 500 грн на відповідальне зберігання, про що надала розписку (а.с.72).
Грошова купюра в 500 грн та 2 сім-карти мобільних операторів «Київстар» та «Лайфселл» визнані речовими доказами, відповідно винесено постанову слідчим 23.11.2020 року. (а.с.73).
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1250 від 02.12.2020 року рана лобової ділянки праворуч у ОСОБА_6 сама собою кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Садна на потиличній ділянці праворуч, лобовій ділянці праворуч; синці по верхньому повіку правої ділянки очної ямки, лівого стегна, правої сідничної ділянки у ОСОБА_6 самі за собою кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмета (предметів) в строк, що вказаний потерпілим. (а.с.75-77). Вказаним висновком підтверджено кількість нанесених тілесних ушкоджень потерпілому, час їх утворення та обставини нанесення, оскільки це не суперечить показам, що надані потерпілим ОСОБА_6 в судовому засіданні та обвинуваченим ОСОБА_5 .
Згідно звіту судово-товарознавчої експертизи № 4099/20 від 25.11.2020 року ринкова вартість мобільного телефона марки «HUAWEI Y6» іmеі: НОМЕР_1 з флешкартою розміром 32 ГБ у робочому стані, станом на 05.11.2020 року з урахуванням зносу, склала 2834 грн.10 коп. (а.с.80-84).
Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.11.2020 року свідкові ОСОБА_11 було пред`явлено фото серед яких він впізнав ОСОБА_5 , як чоловіка який 05.11.2020 року близько 19-00 години продав йому мобільний телефон марки «HUAWEI Y6» іmеі: НОМЕР_1 . (а.с.85-87). Від допиту зазначеного свідка в судовому засіданні прокурор відмовився.
Суду були надані розписки про отримання потерпілим ОСОБА_6 грошей в рахунок відшкодування спричиненої правопорушенням шкоди на суму 2400 гривень. Потерпілий ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заявили про повне відшкодування спричиненої шкоди. (а.с.103,126).
Провина ОСОБА_5 в скоєнні правопорушень повністю доведена, покази потерпілих узгоджуються з дослідженими письмовими доказами.
Суд кваліфікує дії, ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 125 КК України - тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, та за ч. 2 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.
В той же час, суд вважає помилковою кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна, повторно), виходячи з наступного.
Невід`ємною та характерною ознакою складу злочину, передбаченого статтею 185 КК України, є таємність викрадення чужого майна.
Здійснюючи таємне викрадення чужого майна, особа вживає всіх необхідних заходів для того, щоб оточуючі не побачили як вона заволодіває чужим майном та як вона покидає з ним місце скоєння злочину. Всі свої дії, в такому випадку, особа робить з максимальною скритністю та вживає всіх можливих заходів для її забезпечення.
Як вбачається з досліджених в судовому засіданні доказів показань самого ОСОБА_5 , показань потерпілого ОСОБА_6 , ОСОБА_5 не приховував те майно, яким він протиправно заволодів а саме мобільного телефону. Навпаки, при виході за територію домоволодіння він нібито телефонував водієві вантажівки, та не намагався приховати телефон, а тримав його при розмові з невідомою особою, та зник з поля зору потерпілого, не повернувши йому телефону.
На думку суду саме в цей момент, коли ОСОБА_5 під приводом того, що в його мобільному розрядився акумулятор, а йому необхідно розмовляти з водієм вантажівки, він попросив у ОСОБА_12 його мобільний телефон і той надав обвинуваченому його у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном.
ОСОБА_5 продовжуючи розмову з невідомою особою став приближатися до калитки, вийшов за територію домоволодіння та не спиняючись пішов та зник.
Тобто, заволодіння ОСОБА_5 чужим майном було здійснене ним у відкритій формі шляхом обману, що охоплюється складом злочину, передбаченим статтею 190 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини, її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст.190 КК України, оскільки він вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно.
Кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.2 ст.185 КК України суд вважає помилковою, оскільки в його діях відсутня така обов`язкова ознака вказаного складу злочину, як таємність заволодіння чужим майном.
Первісна кваліфікація діям ОСОБА_5 була надана на досудовому слідстві за ч.1 ст.190 КК України, постанова про перекваліфікацію з мотивуванням такої дії суду прокурором не надавалась.
Згідно зіст. 190 ККУкраїни шахрайство це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати в потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачіїй майна або права на нього. При цьому обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
Доводи сторони захисту та самого обвинуваченого про те, що він не грабував потерпілого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки ОСОБА_6 добровільно та самостійно надав грошові кошти у сумі 500 грн, а ОСОБА_5 лише шляхом обману ними заволодів, спростовуються показами самого обвинуваченого та потерпілих. Покази потерпілих є узгодженими між собою, не мають суперечностей. Добровільної передачі грошей потерпілим ОСОБА_5 взагалі не було, що підтвердив і сам обвинувачений. ОСОБА_5 взяв гроші без дозволу, при цьому повідомив потерпілому про те, де він їх зберігає, тобто відкрито заволодів ними.
Верховний Суд підкреслює, що виходячи з положеньстатті 186 КК, грабіж - це відкрите викрадення чужого майна. При цьому викрадення вважається відкритим, якщо воно вчинюється у присутності власника майна або особи, у віданні чи під охороною якої перебуває майно, і винний усвідомлює, що ці особи розуміють сутність його злочинних дій.
Верховний Суд також зауважив, що при шахрайстві потерпілий, будучи введеним в оману, сам добровільно передає винному майно чи права на нього.
Якщо ж обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а вилучення майна відбувалося відкрито, то склад шахрайства відсутній, і такі дії потрібно кваліфікувати як грабіж.
Як установив суд, потерпілий добровільно не передавав гроші обвинуваченому, що є обов`язковою ознакою шахрайства. Фактично ОСОБА_5 використав обставини, що об`єктивно склалися на момент грабежу.
Під час судового розгляду суд дослідив документи, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 .
При цьому, суд, оцінюючи зазначені докази у цьому кримінальному провадженні на відповідність їх вимогам КПК, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При призначенні покарання ОСОБА_5 , суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, його суспільну небезпечність, вік та здоров`я обвинуваченого (не перебуває на обліку у наркологічному диспансері та на обліку у лікаря-психіатра та інших обліках), думку потерпілих щодо призначення покарання в межах санкції статті, характеризуючі особистість обвинуваченого раніше неодноразово судимий, відбував реальне покарання, скоїв правопорушення в період умовно-дострокового звільнення, проживав без реєстрації, офіційно не був працевлаштований, характеристики з місця фактичного проживання надано не було.
Обставин, пом`якшуючих покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Обставинами, що обтяжують покарання є рецидив злочинів, хоча прокурор в судових дебатах не зазначав про таку обставину.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що грабіж, шахрайство та нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 були вчинені відносно осіб похилого віку, із корисливих мотивів, з метою особистого збагачення.
Вказані обставини свідчать про аморальну поведінку ОСОБА_5 , зухвале ігнорування ним правопорядку, нехтування загально прийнятних норм поведінки в суспільстві, тому його протиправні дії становлять підвищену суспільну небезпеку, що свідчить про наявність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень в разі застосування кримінального покарання, не пов`язаного з ізоляцією від суспільства або на менший строк.
Суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування обвинуваченому покарання період його попереднього ув`язнення, а саме з 09.12.2020 року з дня затримання.
Запобіжний захід обвинуваченому необхідно залишити обране тримання під вартою.
Цивільні позови по провадженню заявлені не були.
Вироком Запорізького районного суду Запорізької області 27.07.2018 року ОСОБА_5 засуджений за ч.2, ч.3 ст.ст. 185, 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області14.09.2020 року ОСОБА_5 був умовно-достроково звільнений на 6 місяців 17 днів.
При призначенні покаранні необхідно врахувати правила ст.71 ч.1 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Долю речових доказів суд вирішує згідно зі ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 368, 373-374, 376, 395 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні правопорушень передбачених ч.2 ст.125, ч.2ст.186,ч.2ст.190КК України і призначити йому покарання:
За ч.2 ст.125 КК України у вигляді 2 (місяців) арешту;
За ч.2 ст.186 КК України у вигляді 4 (чотири) років позбавлення волі;
За ч.2 ст.190 КК України у вигляді 1 (один) року позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворогопокарання більшсуворим остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у вигляді 4 (чотири років позбавлення волі.
За правилами ст.71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком частково приєдннати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 27.07.2018 року за ч.2, ч.3 ст.ст. 185, 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, остаточно визначивши ОСОБА_5 покарання у вигляді 4 (чотири) років 2 (два) місяців позбавлення волі .
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою у слідчому ізоляторі м.Запоріжжя.
Строк покарання рахувати з часу затримання ОСОБА_5 з 09 грудня 2020 року.
Речові докази: 2 сім карти мобільних операторів «Київстар» та «Лайфселл» зберігати в матеріалах кримінального провадження, грошову купюру номіналом 500 грн. передану на зберігання потерпілій ОСОБА_7 вважати переданою за належністю.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, обвинуваченим, що перебуває під вартою, з часу вручення копії вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
