Провадження № 11-кп/4820/486/21
Справа № 682/620/21 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія :ухвала суду Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 червня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції з Славутським міськрайонним судом кримінальне провадження №12020240000000549 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2021 року,
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Славутського міськрайонного суду від 21 травня 2021 року клопотання прокурора задоволено, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 до 19 липня 2021 року включно.
Обвинувачений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.
Вважав, що вказана ухвала є незаконною, а клопотання прокурора необґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту судового рішення та доводів апеляційних скарг; обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 , які підтримали доводи поданої апеляційної скарги з викладених у ній мотивів; прокурора ОСОБА_6 в заперечення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що вона не підлягає задоволенню.
Установлено, що прокурором заявлено клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 на строк 60 днів, оскільки щодо нього продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків і потерпілого, продовжити злочинну діяльність, уникати виконання процесуальних обов`язків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 щодо клопотання заперечували, просили суд першої інстанції обрати інший запобіжний захід домашній арешт, оскільки на їх переконання ризики на які посилається прокурор відсутні.
Колегія суддів приходить до висновку, що прокурором було наведено достатньо підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 .
Відповідно до вимог ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
У відповідності з приписами ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Обґрунтовано взято до уваги, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке за своїм характером становить особливу суспільну небезпеку, відноситься до категорії тяжких, та за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Крім того, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, як можливість переховування від суду, впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є доведеними і вони виключають, на даний час, можливість зміни запобіжного заходу на більш м`який.
На думку колегії суддів, не знайшли свого підтвердження зазначені у апеляційній скарзі обвинуваченого підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який.
Таким чином, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою обвинуваченого, враховуючи всі обставини вчиненого злочину, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та не забезпечать належної процесуальної поведінки і виконання ним покладених процесуальних обов`язків.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Також у своїх рішеннях суд зазначав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У відповідності з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Матеріали клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою містять достатні обставини та дані.
Більш м`який запобіжний захід, на переконання колегії суддів, не забезпечить та не буде сприяти належній процесуальній поведінці обвинуваченого ОСОБА_7 .
Колегія суддів зазначає, що встановлені судом першої інстанції ризики є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження при перегляді справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого суду.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 404, 407 КПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а :
Ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2021 року щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
