УХВАЛА
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 654/1820/18
провадження № 51-3251км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
адвоката ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року щодо
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Іванівка Херсонської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (даліКК).
.
Зміст судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 травня 2019 року ОСОБА_8 визнано винуватим та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 125 КК у виді арешту на строк 6 місяців.
У мотивувальній частині вказаного вироку суд дав оцінку показанням ряду свідків, у тому числі свідка ОСОБА_7 . Зокрема, суд зазначив, що «при ухваленні вироку суд не враховує, вважаючи їх неправдивими, показання свідків в тому числі ОСОБА_7 , оскільки показання зазначених вище свідків, на думку суду, є намаганням виправдати обвинуваченого чи зменшити ступінь його суспільно-небезпечного діяння та розмір покарання за скоєне».
24 березня 2020 року слідчий СВ Голопристанського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_7 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК.
2 квітня 2020 року ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу на вирок щодо ОСОБА_8 , в якій просив змінити вирок, виключити з його мотивувальної частини висновок суду про визнання неправдивими показань свідків, зазначивши лише фразу: «суд при ухваленні вироку не враховує показання наступних свідків». У решті вирок просив залишити без змін.
Херсонський апеляційний суд ухвалою від 13 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 травня 2019 року щодо ОСОБА_8 повернув апелянту на тій підставі, що вона подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Верховний Суд постановою від 15 жовтня 2020 року задовольнив касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , скасував ухвалу Херсонського апеляційного суду від 13 травня 2019 року щодо ОСОБА_8 і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Херсонський апеляційний суд ухвалою від 24 лютого 2021 року залишив без задоволення клопотання ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 травня 2019 року щодо ОСОБА_8 та повернув апеляційну скаргу.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 не погоджується з ухвалою Херсонського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, просить скасувати її і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На думку захисника, відмовляючи у поновленні строків на апеляційне оскарження вироку місцевого суду щодо ОСОБА_8 , суд апеляційної інстанції позбавив підзахисного у доступі до правосуддя, чим істотно порушив норми Конституції України і кримінального процесуального закону. Свої вимоги аргументує тим, що апеляційний суд зробив хибний висновок про відсутність у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтованих причин, які вказують на непереборність обставин, що унеможливили подання апеляційної скарги у встановлений строк.
Звертає увагу суду на те, що до клопотання було долучено вичерпний перелік документів, які вказували на неможливість вчасного отримання оскаржуваного вироку місцевого суду.
Також, вважає, що в цьому кримінальному провадженні є виключна правова проблема, а тому кримінальне провадження слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Позиції учасників судового провадження
Адвокат ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу і просив задовольнити її.
Прокурор ОСОБА_5 касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 не підтримала та заперечувала проти її задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката, думку прокурора, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 необхідно передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.
Згідно з ч. 6 ст. 13 вказаного Закону висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами.
Положеннями ч. 2 ст. 434-1Кримінального процесуального кодексу України (даліКПК) регламентовано, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 15 жовтня 2020 року в цій справі, встановлено, що у вироку суду стосовно ОСОБА_9 вказано про неправдивість показань свідка ОСОБА_7 , які є намаганням виправдати обвинуваченого чи зменшити ступінь його суспільно небезпечного діяння та розмір покарання за скоєне. Надалі щодо цього свідка було порушено кримінальне провадження і повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду вважає, що ОСОБА_7 був вправі захищати свої права, свободи та інтереси, яких стосується вирок у цьому провадженні, шляхом звернення до апеляційної інстанції з його оскарженням.
Суд апеляційної інстанції не врахував зазначеного та положень процесуального закону, а тому його висновок про повернення апеляційної скарги ОСОБА_7 саме на тих підставах, що вона подана особою, яка не має права її подавати, було визнано передчасним.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду дійшла висновку пропорушення вимог кримінального процесуального закону, а саме п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК, зокрема права іншої особи на апеляційне оскарження вироку, що згідно зі ст. 412 КПК є істотним порушенням процесуальногозакону, а тому скасувала ухвалу суду апеляційної інстанції та призначила новий розгляд у цьому суді.
Під час повторного апеляційного розгляду суд зробив висновок про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження вироку щодо ОСОБА_8 та повернув апеляційну скаргу апелянту.
При цьому, враховуючи ухвалу Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року, апеляційний суд вважав, що свідок ОСОБА_7 є суб`єктом оскарження вироку суду, оскільки є іншою особою в розумінніп. 10 ч. 1 ст. 393 КПК , яка має право на апеляційне оскарження.
З точки зору колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду перевірка законності ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги у зв`язку з відсутністю підстав для поновлення строків на апеляційне оскарження нерозривно пов`язана з попереднім висновком колегії суддів Першої судової палати про те, що ОСОБА_7 є суб`єктом оскарження вироку суду.
Однак колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду вважає за необхідне відступити від висновку, зробленого у цій справі колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду та викладеного у постанові від 15 жовтня 2020 року.
Дійсно, виходячи із положень п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК право на апеляційне оскарження мають інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
На переконання колегії суддів вказане право може бути прямо передбачено КПК або коли резолютивна частина судового рішення стосується прав і інтересів конкретної особи, або рішення пов`язане зі встановленням фактичних обставин кримінально караного діяння, його учасників та співучасників (останне було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного кримінального суду 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19).
Проте у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 оскаржено лише висновки суду щодо оцінки достовірності окремих доказів, де суддя керується дискреційними повноваженнями, оцінює, в тому числі, показання свідків відповідно до вимог ст. 94 КПК. З огляду на це колегія суддів вважає, що свідок не вправі оскаржувати судове рішення в частині оцінки достовірності своїх показань.
Також колегія вважає, що зроблена місцевим судом оцінка показань свідка не має будь-якого наперед вирішального значення в іншому кримінальному провадженні.
Таким чином, колегія доходить висновку, що ОСОБА_7 як свідок у кримінальному провадженні не є суб`єктом оскарження вироку суду стосовно ОСОБА_8 , що підлягає першочерговому врахуванню під час перевірки доводів касаційної скарги адвоката ОСОБА_6 та має вирішальне значення для перевірки його доводів.
Колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права зробленого у цій справі колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, а тому кримінальне провадження підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду для формування висновку про застосування норми права в конкретних правовідносинах щодо питання про те, чи є свідок, показання якого під час оцінки доказів суд першої інстанції визнав неправдивими, суб`єктом оскарження вироку суду.
Одночасно колегія суддів вважає безпідставним клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про необхідність передачі кримінального провадження щодо ОСОБА_8 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки в касаційній скарзі захисник не навів обґрунтувань того, що справа містить виключну правову проблему.
Як указує у своїх рішеннях Велика Палата Верховного Суду, виключну правову проблему належить оцінювати з урахуванням кількісного таякісного критеріїв.
Отже, має бути підтверджено той факт, що проблема наявна не в одному конкретному провадженні, але існує і в інших або може виникнути зурахуванням позиції, щодо якої постає питання юридичної невизначеності.
З точки зору якісного критерію виключна правова проблема може полягати унедостатньому законодавчому врегулюванні правовідносин, увідсутності сталої судової практики, тривалому існуванні колізій у застосуванні норм права йнеусуненні розбіжностей. За своєю правовою природою така проблема має зачіпати фундаментальні права та свободи особи.
Таким чином, клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про передачу кримінального провадження щодо ОСОБА_8 на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 376, 434-1, 434-2, 441 Кримінального процесуального кодексу України, Верховний Суд
постановив:
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Кримінальне провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року щодо ОСОБА_8 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
