Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 серпня 2020 року
у справі № 910/13737/19
Господарська юрисдикція
Щодо судового збору з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна
Аналогічна правова позиція
висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові
від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17
Фабула справи: Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) звернулася з позовом до ТОВ «Новітнє обладнання» з позовною вимогою визнати неналежним виконання умов договору поставки та зобов`язати ТОВ «Новітнє обладнання» виконати умови цього договору.
Ухвалою господарського суду, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, позов Національної ради залишено без розгляду на підставі ч. 13 ст. 176 ГПК України.
Cудові рішення мотивовані тим, що заявлені позовні вимоги мають такий зміст: зобов'язати відповідача виконати умови договору поставки та поставити товар, визначений додатком 1 до цього договору. У зв`язку із цим суди дійшли висновку про те, що позивачем була заявлена позовна вимога майнового характеру, оскільки згідно з додатком 1 до договору поставки вартість товару складає 60 714 000,00 грн.
Мотивація касаційної скарги: Національна рада вказує, що подана позовна заява містить вимоги виключно немайнового характеру, оскільки позивач зобов`язує відповідача вчинити дії, спрямовані лише на виконання умов укладеного договору. При цьому жодних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів позивачем заявлено не було.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп. 1 п. 2), а позовної заяви немайнового характеру - 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (пп. 2 п. 2).
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162, п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Висновки: судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Ключові слова: підстави повернення позовної заяви, умови прийняття позову до розгляду, обчислення розміру судового збору, встановлення ставки судового збору
