Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 жовтня 2020 року
у справі № 755/17944/18
Цивільна юрисдикція
Щодо правової природи договору, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторного договору)
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору недійсним.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначив, що між ним та ОСОБА_4 укладено договір позики, відповідно до якого він передав 250 000,00 доларів США, що підтверджено письмовою розпискою. У зв’язку з невиконанням позичальником умов договору, у березні 2013 року він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (чоловік ОСОБА_4) про стягнення коштів, які були отримані ними для сімейних потреб. Проте ОСОБА_2 перереєстрував право власності на належну йому на праві власності квартиру на ОСОБА_3 шляхом укладення договору купівлі-продажу. Позивач вказав, що, ухиляючись від сплати боргу, ОСОБА_2, діючи недобросовісно та зловживаючи правом, уклав фіктивний правочин.
Рішенням районного суду у задоволенні позову відмовлено у зв’язку з недоведеністю фіктивності договору купівлі-продажу.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та вказав, що оспорюваний договір є договором купівлі-продажу, отже, він є відплатним, а не договором дарування, тому сама форма договору відчуження майна не вказує на передачу права власності для уникнення виконання рішення суду про стягнення боргу.
Постановою Верховного Суду постанову апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У цій справі Верховний Суд встановив, що апеляційний суд всупереч вимогам процесуального законодавства не розглянув клопотання позивача про витребування від приватного нотаріуса доказів, зокрема копії договору купівлі-продажу, який є предметом спору, чим порушив право позивача на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв’язку з цим апеляційний суд безпосередньо не дослідив оспорюваний правочин, який є предметом спору.
ВИСНОВКИ: договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, належать, зокрема: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов’язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
У цій справі суд апеляційної інстанції не врахував, що договір, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір; не перевірив доводів позивача про те, що цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: принципи цивільного права, підстави недійсності правочинів, способи захисту цивільних прав, підстави скасування судових рішень, порушення зобов'язання, неналежне виконання зобов'язання
