Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 квітня 2021 року
у справі № 200/17569/18
Цивільна юрисдикція
Щодо умов збереження обтяження на рухоме майно для нового власника майна
Аналогічна правова позиція висловлена
Верховним Судом України в постановах
від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13
від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14
та Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах
від 10 жовтня 2019 року у справі № 463/3582/17
від 18 грудня 2019 року у справі № 619/4033/18
від 05 лютого 2020 року у справі № 569/11433/15-ц
від 05 лютого 2020 року у справі № 761/3615/19
ФАБУЛА СПРАВИ
ПАТ «Ідея Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.
Рішенням суду першої інстанції позов ПАТ «Ідея Банк» задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції змінено у частині солідарного стягнення судових витрат. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Судові рішення мотивовані тим, що всупереч положень договору застави ОСОБА_1, який має заборгованість перед банком за кредитним договором, без письмової згоди ПАТ «Ідея Банк» здійснив відчуження предмету застави, а саме автомобіля. При цьому суди зазначили, застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, а тому на предмет застави може бути звернуто стягнення в рахунок задоволення вимог заставодержателя.
ОЦІНКА СУДУ
Системний аналіз положень частини першої статті 27 Закону України «Про заставу» та частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дає підстави для висновку про те, що за загальним правилом реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, тобто, на предмет застави може бути звернено стягнення у відповідності до статей 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є нечинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
Судами встановлено, що 13 листопада 2012 року автомобіль було знято з обліку для реалізації ОСОБА_1 та у подальшому зареєстровано за ОСОБА_4. Відомості про обтяження транспортного засобу на підставі договору застави від 07 листопада 2012 року, укладеного між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1, були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 22 листопада 2012 року.
Таким чином, ОСОБА_4 набув право власності на спірний автомобіль 13 листопада 2012 року за відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження автомобіля, отже в силу положень статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» набув право власності на транспортний засіб FORD KUGA, 2012 року випуску, без обтяжень.
Вирішуючи спір у частині звернення стягнення на предмет застави та вилучення спірного автомобіля у ОСОБА_2, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що автомобіль було придбано 27 квітня 2013 року ОСОБА_2 не у боржника ОСОБА_1, а у власника автомобіля ОСОБА_4, який є добросовісним набувачем, отже автомобіль було придбано відповідачкою без обтяжень.
Слід також зазначити, що ОСОБА_4 не мав зобов`язань перед ПАТ «Ідея Банк», отже внесення за ініціативою банку 22 листопада 2012 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження автомобіля на підставі договору застави, укладеного 07 листопада 2012 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1, не мало наслідком обмеження прав добросовісного набувача ОСОБА_4 у розпорядженні автомобілем, а також не може свідчити про придбання ОСОБА_2 автомобіля з обтяженням, яке не діяло відносно особи, яка продала їй автомобіль.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 661/3344/17 (провадження № 61-39166св18).
ВИСНОВКИ: відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави і є чинними на момент його відчуження. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Банк має нести ризик невнесення (несвоєчасного внесення) відомостей про обтяження автомобіля до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а також наділене правом вимагати від застоводавця відшкодування завданих збитків.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: набуття заставленого майна у власність, забезпечення виконання зобов’язання, перехід права власності на заставлене майно
