Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 червня 2020 року
у справі № 922/989/18
Господарська юрисдикція
Щодо моменту набуття селянським (фермерським) господарством права користування земельною ділянкою
ФАБУЛА СПРАВИ
Селянське (фермерське) господарство (далі - СФГ) «Берізка» звернулося до господарського суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 45,40 га в межах згідно з планом, розташованою на території сільської ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства (далі - земельна ділянка), яка була надана на ім`я ОСОБА_1 Державним актом на право постійного користування землею (далі - державний акт) на підставі розпорядження районної ради; визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру «Про припинення права користування земельною ділянкою» (далі - наказ).
На обґрунтування своїх позовних вимог СФГ «Берізка» вказувало на те, що за змістом чинного на час створення СФГ законодавства, а саме частини п'ятої статті 2, частини першої, третьої статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», частини першої статті 92, статті 141 Земельного кодексу України, хоча державний акт і видано фізичній особі - засновнику СФГ, земельна ділянка пов`язана із СФГ, для створення якого цю земельну ділянку було надано; юридична особа - СФГ використовувало її з відповідною метою (ведення фермерського господарства), уповноважені органи обліковували саме цю земельну ділянку за юридичною особою; після державної реєстрації СФГ у правовідносинах користування земельною ділянкою, наданою на підставі Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», відбувається фактична заміна землекористувача; наказ прийнято за відсутності правових підстав; порушено право СФГ, оскільки за змістом статей 141 та 142 Земельного кодексу України право постійного землекористування не припиняється в разі смерті особи, на ім'я якої видано державний акт; прийняття наказу є втручанням у право на мирне володіння позивачем земельною ділянкою, що суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рішенням господарського суду позов задоволено.
Постановою апеляційного господарського суду рішення місцевого суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Велика Палата Верховного Суду скасувала постанову апеляційного господарського суду та змінила рішення господарського суду у мотивувальній частині, а в іншій частині залишила без змін.
ОЦІНКА СУДУ
На сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Об'єктом такого використання може бути особа - суб'єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.
Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).
З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).
ВИСНОВКИ: з моменту створення селянського (фермерського) господарства до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов’язки щодо використання земельної ділянки його засновника.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: право постійного користування землею, володіння земельною ділянкою, перехід права користування на земельну ділянку, земельні права засновника фермерського господарства, правовий статус фермерського господарства, підставі набуття права користування земельною ділянкою
