Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 грудня 2018 року
у справі № 810/1711/17
Адміністративна юрисдикція
Про обов'язок платників податку на додану вартість щодо подання податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі
Фабула справи: ТОВ звернулося до суду з позовом до ДФС, в якому просило визнати незаконним та скасувати рішення (лист) ДФС, а також зобов'язати відповідача прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць з додатками та доповненнями до неї з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів. Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено.
Мотивація касаційної скарги: відповідач, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, а саме положень ст. 8, 9, 77, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 46, 49, 56, 59 Податкового кодексу України, доводить, що лист про відмову у прийнятті звітності не є рішенням та зазначає, що виконання судових рішень призведе до безпідставного прийняття декларації з податку на додану вартість та порушення п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України.
Правова позиція Верховного Суду: платники податків вправі самостійно обирати один із зазначених способів подачі податкової декларації лише у тому випадку, якщо інше не передбачено нормами Податкового кодексу України. Враховуючи наявність імперативного обов'язку щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість виключно в електронному вигляді, єдиний виняток передбачено змістом абз. 3 п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме припинення дії попереднього договору на період до моменту укладення нового договору. При цьому відповідний договір повинен відповідати всім законодавчо визначеним, описаним вище вимогам.
Висновки: ключовою відмінністю податкової звітності з податку на додану вартість, починаючи з 01 січня 2015 року стало покладення на платника податків обов'язку щодо її подання засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, що забезпечувало належне функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість, та попереджало випадки безпідставного відшкодування податку на додану вартість в автоматичному режимі.
