Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 січня 2024 року
у справі № 140/1143/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо випадків, до яких не застосовується виплата одноразової грошової допомоги в розмірі, передбаченому абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування і невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно з пунктом 2 статті 15 Закону України [від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ] «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ);
- зобов`язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні із військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно з частиною другою статті 15 Закону № 2011-ХІІ.
Окружний адміністративний суд рішенням позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Військової частини щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII; зобов`язав Військову частину нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; у задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Апеляційний адміністративний суд постановою залишив рішення суду першої інстанції без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Стаття 26 Закону України [від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ] «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) пов`язує підстави для звільнення з військової служби з видами військової служби (частина шоста статті 2 Закону № 2232-ХІІ) та умовами (періодами) її проходження.
Зокрема, частина п`ята статті 26 Закону № 2232-ХІІ розрізняє (виокремлює, групує) такі умови (обставини) для припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом: у мирний час (пункт 1 частини п'ятої); під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) (пункт 2 частини п'ятої); з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації (пункт 3 частини п'ятої).
Позаяк для цілей звільнення з військової служби стаття 26 Закону № 2232-ХІІ чітко відокремлює підстави для звільнення військовослужбовців під час дії воєнного стану від підстав для звільнення військовослужбовців зі служби під час дії особливого періоду, то є достатні підстави вважати, що й виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються зі служби, має зв'язок (залежність) як з нормативною підставою, за якою звільнений військовослужбовець, так і з умовами (обставинами), за яких військовослужбовець реалізував своє право на звільнення зі служби.
Для оцінювання дій, рішень чи бездіяльності відповідача через призму дотримання вимог абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ цей аспект важливий, адже застосування приписів цієї статті вимагає наявності (сукупності) відповідних юридичних фактів. У контексті цієї справи це передбачає не тільки існування у військовослужбовця вислуги 10 років і більше на час звільнення зі служби, але також ще двох умов: «у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років». Хоча позивачка, як можна зрозуміти з обсягу встановлених у справі обставин, мала (на дату звільнення зі служби) дитину віком до 18 років та не бажала продовжувати військову службу, її звільнення відбулося з інших нормативних підстав, а головно - під час дії воєнного стану, що не охоплювалося сферою застосування абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ (у чинній на той час редакції). Покликання на положення законів України № 3543-XII, № 1932-XII, які стосуються визначення особливого стану, як свідчення (підтвердження) застосовності до спірних правовідносин приписів абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не є виправданим у цій ситуації, позаяк сфера регулювання цих законів, з якою й пов`язують значення вжитих у них термінів (їх понять), не охоплює відносин соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей. З цієї причини нормативне регулювання законів України, до яких апелювала позивачка, не можуть замінити (як і змінити) умови/підстави для виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються зі служби, що визначені Законом № 2011-ХІІ (стаття 15 у редакції, чинній на час звільнення позивачки зі служби). Застосування положень цього Закону в окресленому сегменті вимагало звертатися до умов і підстав звільнення з військової служби, які визначає Закон № 2232-ХІІ (стаття 26), що й зробили суди попередніх інстанцій, коли оцінювали дії/рішення відповідача.
Підстава для звільнення зі служби, про яку йде мова, передбачена: у підпункті «в» пункту 3 частини другої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «ґ» пункту 1 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «ґ» пункту 1 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Прикметно те, що звільнення з цих підстав з військової служби не пов`язується з особливим періодом та/або воєнним станом, (що має пояснення, коли зіставити ці підстави з датою ухвалення Постанови № 413, а також редакцією абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, яка діяла на дату звільнення позивачки).
Інша ситуація з підставами для звільнення з військової служби через «сімейні обставини або інші поважні причини», які передбачені, зокрема, у підпункті «г» пункту 1, підпункті «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «ґ» пункту 2, підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ і які якраз стосуються особливого періоду та воєнного стану. Як можна побачити, текстуальний виклад цих нормативних підстав в названій статті Закону не має посилання на акт Кабінету Міністрів України чи інший нормативний (підзаконний) акт, який містив би «частину» норми, якої бракує [в законі]; натомість «сімейні обставини або інші поважні причини», які дозволяють військовослужбовцеві звільнитися з військової служби під час дії особливого періоду або під час дії воєнного стану, визначені (в цій частині) безпосередньо у тексті Закону. З уваги на такий спосіб викладу юридичної норми у перелічених [у цьому абзаці постанови] структурних частинах статті 26 Закону № 2232-ХІІ колегія суддів виснувала, що не було приводу в цій частині для застосування Переліку сімейних обставин та інших поважних причин , які затверджені Постановою № 413, як, власне, («бланкетної») умови для звільнення зі служби (зокрема, відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ), а звідси - для застосування частини другої пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивачки з військової служби) в цілях виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (яка якраз пов`язувалася з підставами, визначеними у згаданому Переліку № 413).
ВИСНОВКИ: виплата одноразової грошової допомоги у розмірі, який передбачений в абзаці першому пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ, не може застосовуватися до випадків звільнення військовослужбовця (жінки) з військової служби з підстави, яка передбачена абзацом десятим пункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави припинення публічної служби, захист соціальних прав, грошове забезпечення військовослужбовців