Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 жовтня 2026 року
у справі № 620/643/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо збереження права на одноразову грошову допомогу при звільненні військовослужбовця через сімейні обставини, передбачені одночасно законом і переліком Кабінету Міністрів України
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту Державної прикордонної служби України (військової частини), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту Державної прикордонної служби України (військової частини), яка виразилася у ненарахуванні та невиплаті йому за період з 27 жовтня 2017 року до 15 серпня 2023 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII), Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, - січень 2008 року та березень 2018 року;
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт Державної прикордонної служби України (військову частину) здійснити нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період із 27 жовтня 2017 року до 15 серпня 2023 року в повному обсязі із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 27 жовтня 2017 року до 28 лютого 2018 року - січень 2008 року, а в період з 01 березня 2018 року до 15 серпня 2023 року - березень 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту Державної прикордонної служби України (військової частини) щодо невиплати йому компенсації вартості за неотримане речове майно та щодо ненарахування вихідної допомоги за 11 повних календарних років вислуги;
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт Державної прикордонної служби України (військової частини) виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно;
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт Державної прикордонної служби України (військову частину) нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково.
ОЦІНКА СУДУ
Ані Закон № 2011-XII, ані Перелік № 413 у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, не містили положень, які б виключали право на одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у разі звільнення, зокрема, під час дії воєнного стану з підстав, передбачених зазначеним Переліком.
Так, Законом України від 06 вересня 2023 року № 3379-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб», який набрав чинності 05 жовтня 2023 року, внесено зміни до пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, якими право на одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у разі звільнення за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини пов`язано зі звільненням військовослужбовця у мирний час. Водночас повноваження щодо визначення переліку сімейних обставин та інших поважних причин, які можуть бути підставою для звільнення з військової служби, залишалися за Кабінетом Міністрів України.
Надалі Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, змінено підхід законодавця до визначення таких підстав, а саме перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення військовослужбовців з військової служби, визначено безпосередньо у частині дванадцятій статті 26 Закону № 2232-XII.
У зв`язку з набранням чинності Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2024 року № 588 внесено зміни до Переліку № 413, якими виключено положення про військовослужбовців. Унаслідок цього Перелік № 413 втратив значення нормативно-правового акта, що визначає перелік сімейних обставин та інших поважних причин для звільнення військовослужбовців з військової служби, та надалі підлягав застосуванню виключно до осіб рядового і начальницького складу.
Отже, наведена еволюція нормативно-правового регулювання вказує на послідовну відмову законодавця від моделі, за якого сімейні обставини та інші поважні причини для звільнення військовослужбовців визначалися Кабінетом Міністрів України, та про перехід до їх безпосереднього законодавчого врегулювання у Законі № 2232-XII.
Водночас сама по собі зміна законодавчого регулювання підстав звільнення військовослужбовців не може ототожнюватися зі зміною умов реалізації права на одноразову грошову допомогу, визначених Законом № 2011-XII. Такий висновок зумовлений тим, що Закон № 2232-XII та Закон № 2011-XII мають різний предмет правового регулювання. Якщо Закон №2232-XII визначає правові та організаційні засади проходження військової служби, а також підстави і порядок її припинення, то Закон № 2011-XII регулює відносини у сфері соціального захисту військовослужбовців, зокрема встановлює умови виникнення права на одноразову грошову допомогу при звільненні. Отже, зміна нормативно-правового регулювання, запроваджена Законом № 2232-XII, сама по собі не змінює змісту правової норми, закріпленої в абзаці 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII.
При цьому зі змісту абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII убачається, що законодавець пов`язав право на одноразову грошову допомогу зі звільненням через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим для застосування цієї норми підлягає встановленню, чи відбулося звільнення військовослужбовця через сімейну обставину або іншу поважну причину, яка на момент звільнення входила до визначеного Кабінетом Міністрів України переліку.
Водночас абзац 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII не ставить виникнення права на одноразову грошову допомогу у залежність від того, чи передбачена відповідна сімейна обставина як підстава для звільнення безпосередньо статтею 26 Закону № 2232-XII або визначена у ній з урахуванням Переліку № 413. Тому закріплення відповідної сімейної обставини безпосередньо у статті 26 Закону №2232-XII не виключає застосування абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, якщо на момент звільнення така обставина входила до визначеного Кабінетом Міністрів України переліку.
Наведений висновок узгоджується і з подальшим розвитком законодавчого регулювання спірних правовідносин. Так, Законом № 3379-IX законодавець, вносячи зміни саме до абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, переглянув окремі умови реалізації права на одноразову грошову допомогу, однак зберіг законодавчу конструкцію, відповідно до якої право на таку допомогу пов`язувалося зі звільненням через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Лише згодом Законом № 3633-IX було внесено зміни до Закону № 2232-XII, яким переглянуто механізм нормативно-правового визначення підстав звільнення військовослужбовців, а постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2024 року № 588 - приведено у відповідність Перелік № 413.
Послідовність зазначених законодавчих змін свідчить, що законодавець розмежовував правове регулювання підстав звільнення військовослужбовців та правове регулювання умов реалізації права на одноразову грошову допомогу. Таким чином, внесення змін до Закону № 2232-XII не зумовлювало автоматичної зміни правового регулювання, встановленого Законом № 2011-XII, оскільки умови реалізації відповідної соціальної гарантії змінювалися шляхом внесення змін безпосередньо до цього Закону. Така законодавча послідовність виключає висновок про те, що зміна правового регулювання підстав звільнення військовослужбовців змінювала зміст абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII або припиняла застосування передбаченого ним Переліку № 413.
ВИСНОВКИ: абзац 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII пов`язує право на одноразову грошову допомогу з наявністю сімейної обставини або іншої поважної причини, включеної на момент звільнення до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, і не ставить виникнення такого права у залежність від того, чи була ця сама обставина безпосередньо визначена у статті 26 Закону № 2232-XII як підстава звільнення.
Відтак зміст абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII підлягає застосуванню виходячи з наявності передбачених ним умов, а безпосереднє визначення відповідної сімейної обставини у статті 26 Закону № 2232-XII як підстави звільнення саме по собі не виключає права військовослужбовця на одноразову грошову допомогу, якщо така обставина на момент звільнення входила до переліку сімейних обставин та інших поважних причин, визначеного Кабінетом Міністрів України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист соціальних прав, виплати військовослужбовцям, підстави припинення військової служби