Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 жовтня 2024 року
у справі № 990/228/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо відсутності передумов для залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо нього.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України.
ОЦІНКА СУДУ
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Приписи статті 205 КАС України є певною формою реалізації гарантій особи на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.
Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті встановлюють наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.
Частина п`ята статті 205 КАС України сформульована таким чином, що дає суду можливість залишити позовну заяву без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.
Законодавче формулювання у частині п'ятій статті 205 КАС України «…якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладене у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.
Пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Таким чином, обов'язковою підставою для прийняття ухвали про залишення позову без розгляду є, зокрема, саме повторне неприбуття позивача (якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
ВИСНОВКИ: якщо сторона, яка ініціювала розгляд цієї справи, не обрала пасивну поведінку під час судового провадження у ній, не відсторонилася від розгляду заявлених вимог по суті, не збайдужіла до результатів розв'язання спору, своїми діями не засвідчила (не продемонструвала) свою нехіть до форми, порядку, форми чи режиму судочинства в ній, аби можна було утвердитися на думці, що представник позивача чи сам позивач знали про дату судового розгляду справи, кожен або один з них виявили бажання брати участь у її розгляді на судовому засіданні або участь останніх була визнана судом обов'язковою, мали можливість з'явитися на судове засідання, але не з`явилися з власної волі та/або не через поважні причини, натомість неодноразово письмово повідомляла і наполягала на розгляді справи без їхньої участі, то за такої правової ситуації не можуть виникнути (бути чи утворитися) передумови для того, аби залишити позов без розгляду.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: наслідки неявки позивача, відповідальність позивача, підстави припинення судового провадження
