Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 квітня 2025 року
у справі № 758/8567/17
Цивільна юрисдикція
Щодо неможливості усунення порушення «розумних строків» розгляду справи, встановлене ЄСПЛ, шлязом скасування судових рішень
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами у справі № 758/8567/17, в якій вона є позивачкою за первісним позовом, на підставі рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 16 січня 2025 року у справі «Воленшчак та інші проти України».
ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) через надмірну тривалість цивільного провадження у справі (6 років 1 місяць 25 днів) та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту щодо цього порушення.
ЄСПЛ присудив ОСОБА_1 суму справедливої сатисфакції у розмірі 500 євро, не зазначивши про неодмінність додаткових заходів індивідуального характеру, таких як повторний розгляд справи чи відновлення провадження (restitutio in integrum).
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
За статтею 10 Закону № 3477-IV додатковими до виплати присудженого ЄСПЛ відшкодування (статті 7-9 цього Закону) заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ. Відновлення попереднього юридичного стану особи здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі.
Перелік додаткових заходів індивідуального характеру досить вузький. По суті, їх існування не є гарантією забезпечення відновлення порушених прав і не свідчить про досягнення у кожному випадку мети цих заходів, передбаченої законодавством.
Перегляд судових рішень у зв'язку з виключними обставинами за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України не може бути заходом індивідуального характеру на виконання рішення ЄСПЛ у випадках, якщо встановлені міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань не стосуються вирішення справи судом.
Звертаючись із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами, ОСОБА_1 порушила питання про забезпечення їй на підставі рішення ЄСПЛ від 16 січня 2025 року у справі «Воленшчак та інші проти України» права на такий додатковий захід індивідуального характеру, як відновлення попереднього юридичного стану, який вона мала до того порушення Конвенції, яке встановив ЄСПЛ (restitutio in integrum).
Відновлення попереднього юридичного стану особи здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі (частина третя статті 10 Закону № 3477-IV), з урахуванням Рекомендації.
Не можна застосувати як захід індивідуального характеру на виконання рішення ЄСПЛ перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України у випадках, якщо встановлені ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов'язань: 1) можна усунути лише шляхом вжиття заходів загального характеру; 2) не стосуються особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень; 3) не стосуються справи, про перегляд судового рішення в якій подана заява; 4) стосуються лише тривалості розгляду справи чи тривалості невиконання ухвалених у ній судових рішень.
Оскільки рішення ЄСПЛ від 16 січня 2025 року у справі «Воленшчак та інші проти України» стосується винятково надмірної тривалості провадження у справі та відсутності у заявниці ефективного засобу юридичного захисту саме від цього порушення, то бракує передбаченої у пункті 2 частини третьої статті 423 ЦПК України юридичної підстави для перегляду судових рішень за виключними обставинами.
До того ж ЄСПЛ, констатуючи порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції, присудив достатню і справедливу сатисфакцію у зв`язку з надмірною тривалістю розгляду справи та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, а тому Велика Палата Верховного Суду не встановила підстав для скасування судових рішень.
Отже, ураховуючи встановлене в рішенні ЄСПЛ у справі «Воленшчак та інші проти України» порушення правил Конвенції, Велика Палата Верховного Суду виснувала про брак підстав для застосування додаткових заходів індивідуального характеру шляхом скасування судових рішень, оскільки можливість їх перегляду обумовлюється змістом констатованих ЄСПЛ порушень.
ВИСНОВКИ: порушення «розумних строків» розгляду справи, встановлене ЄСПЛ, не можна усунути шляхом скасування рішень національних судів, оскільки ЄСПЛ зробив висновки лише щодо часу, протягом якого суди вирішували цей спір, а не стосовно висновків по суті спору.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: принцип розумності строків, підстави перегляду судових рішень, порядок виконання рішень ЄСПЛ
