Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 червня 2025 року
у справі № 910/5736/24
Господарська юрисдикція
Щодо юрисдикції спору за позовом акціонера банку, що перебуває в процесі ліквідації, про скасування рішень, якими затверджено зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк", у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Відповідача "Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк";
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Відповідача "Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк".
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Фізична особа може звернутися з позовом до господарського суду у разі, якщо розгляд такого спору в господарському суді прямо передбачено ГПК України чи відповідним законом.
Віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження процедури його ліквідації не тягне припинення права власності акціонера на належні йому акції. Під час здійснення ліквідаційної процедури банку акціонер не позбавляється права власності на акції банку, а в силу статті 319 ЦК України та статті 46 Закону країни "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" лише обмежується на певний період у праві на управління банком.
Одним із прав учасників (засновників, акціонерів, пайовиків) юридичної особи, що передбачене пунктом 6 частини третьої статті 96-1 ЦК України, є одержання частини майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).
За змістом частини дванадцятої статті 111 ЦК України майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.
Ппісля включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів податкових та інших вимог, їх задоволення пропорційно зменшується залишок активів після ліквідації банку, на який мають право акціонери.
Згідно з пунктом 1 розділу ІХ Положення №3711, акціонери банку, що ліквідується, мають право отримати майно (активи) такого банку, яке залишилось після задоволення вимог усіх кредиторів, відповідно до статті 52 Закону (далі - Залишкове майно (активи)).
У разі якщо після задоволення вимог всіх кредиторів у банку, що ліквідується, залишилось наявним Залишкове майно (активи), відповідний структурний підрозділ Фонду або уповноважена особа Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) протягом 5 робочих днів, але у будь-якому разі не пізніше 60 днів до завершення процедури ліквідації, надсилає акціонерам банку, що ліквідується, повідомлення про їхнє право отримати Залишкове майно (активи) та одночасно розміщує відповідне повідомлення про завершення задоволення вимог кредиторів банку згідно з черговістю, встановленою статтею 52 Закону, наявність Залишкового майна (активів) (із переліком такого Залишкового майна (активів)) та право акціонерів на отримання такого Залишкового майна (активів) на сайті банку, що ліквідується, а також надає таке повідомлення Фонду для розміщення його на офіційному сайті Фонду (пункт 2 розділу ІХ Положення №3711).
Отже, після включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів податкових та інших вимог, їх задоволення пропорційно зменшується залишок активів після ліквідації банку, на який мають право акціонери.
ВИСНОВКИ: Позивач, як акціонер, захищає свої корпоративні права та майновий інтерес на отримання залишкового майна банку після задоволення вимог усіх кредиторів. Прийняття оскаржуваних рішень щодо внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку шляхом збільшення восьмої черги призводить до недоотримання Позивачем активів Скаржника-1 після його ліквідації. Необґрунтоване збільшення суми кредиторських вимог прямо зменшує ліквідаційний залишок, який може бути розподілений серед акціонерів. Попри те, що ліквідаційний залишок ще не сформований, він вже є предметом прав акціонера відповідно до пункту 6 частини третьої статті 96-1 ЦК України, пунктів 1, 2 розділу ІХ Положення №3711.
Корпоративний характер спору, зумовлений стверджуваним порушенням прав Позивача і його наслідками у процесі припинення діяльності юридичної особи (банку), спростовує доводи, згідно з якими справа №910/5736/24 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: наслідки ліквідації банку, майнові права акціонерів, корпоративні спори
