Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Ухвалою
від 30 липня 2025 року
у справі № 910/5079/23
Господарська юрисдикція
Щодо наслідків незалучення скаржника на стадії апеляційного перегляду справи як особи, на права та обов`язки якої як інвестора будівництва може вплинути рішення господарського суду
ФАБУЛА СПРАВИ
У справі за позовом прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпромальянс" за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про розірвання договору, повернення земельної ділянки та приведення її у придатний стан, ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у справі, користуючись правом, наданим частиною четвертою статті 287 ГПК, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024, оскільки вважає, що постановою апеляційного суду вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки, відтак просить постанову апеляційного суду та постанову касаційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до частини 4 статті 287 ГПК України особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції.
Отже, особи, які не брали участі у справі, можуть оскаржити рішення суду лише за умови, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Праву особи, яка не брала участі у справі, на оскарження судового рішення, прийнятого про її права, обов'язки, свободи чи інтереси, кореспондують положення пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України, за змістом яких визначено обов'язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд прийняття судом рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Водночас процесуальні норми відмежовують особу, про права, інтереси та (або) обов`язки якої суд вирішив питання, та особу, на права та обов`язки якої може вплинути рішення господарського суду (стаття 50 ГПК України); їх статуси не є тотожними.
Наслідки незалучення у справу особи, на права та обов`язки якої може вплинути рішення господарського суду (на відміну від пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України), передбачені статтею 51 ГПК України, за частиною другою якої у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.
Питання про те, чи є судове рішення таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись, виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту таких судових рішень.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
ВИСНОВКИ: незалучення скаржинці на стадії апеляційного перегляду справи як особи, на права та обов`язки якої як інвестора будівництва може вплинути рішення господарського суду, спричиняє наслідки, передбачені частиною другою статті 51 ГПК України, а не пунктом 8 частини першої статті 310 ГПК України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: спори у сфері будівництва, суб'єкти права на оскарження, право на перегляд судових рішень
