Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 жовтня 2025 року
у справі № 370/1140/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо умов застосування ст. 47 КК України у разі вчинення триваючого або продовжуваного злочину, двох або більше злочинів невеликої тяжкості, які становлять сукупність
ФАБУЛА СПРАВИ
Суд першої інстанції ухвалою на підставі ст. 47 КК звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК з передачею його на поруки трудового колективу сільськогосподарського ТОВ «Зоря» за умови, що він протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Апеляційний суд ухвалою залишив ухвалу місцевого суду без змін.
ОЦІНКА СУДУ
За правилами ст. 47 КК особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Особою, яка вчинила кримінальне правопорушення вперше, вважається особа, яка раніше не вчинила діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, про що свідчить відсутність: непогашеної або незнятої судимості за раніше вчинений злочин; кримінальної справи, порушеної у зв`язку з вчиненням будь-якого злочину. Особою, яка вперше вчинила злочин, з юридичної точки зору слід також визнавати особу, яка раніше хоч і вчинила кримінально каране діяння, але була: виправдана судом за пред`явленим обвинуваченням; правомірно звільнена від кримінальної відповідальності; реабілітована; засуджена без призначення покарання або звільнена від покарання; відбула покарання за діяння, злочинність і караність якого усунуто за законом (відповідно до частин 3, 4 ст. 88 КК особа визнається такою, що не має судимості).
Реальна сукупність злочинів має місце тоді, коли особа вчиненими в різний час (окремими) діями скоює два або більше злочинів, які мають різні склади і кваліфікуються окремо.
Продовжуваний злочин складається із двох або більше вчинених у різний час тотожних злочинних діянь, які об'єднані єдиним злочинним наміром. Об`єднання тотожних діянь єдиним злочинним наміром означає, що до вчинення першого з низки тотожних діянь особа усвідомлює, що для реалізації її злочинного наміру необхідно вчинити декілька таких діянь, кожне з яких спрямовано на реалізацію цього наміру. Такі діяння не утворюють повторності, оскільки кожне з них стає елементом одиничного (єдиного) злочину і окремим (самостійним) злочином щодо будь-якого іншого з цих діянь бути не може.
Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу, кожен із яких, на відміну від продовжуваного злочину, має власну суб`єктивну сторону, зокрема самостійний умисел, який виникає щоразу перед вчиненням окремого злочину (ст. 32 КК).
У цьому кримінальному провадженні, даючи юридичну оцінку діям обвинуваченого, апеляційний суд небезпідставно зазначив що, оскільки ОСОБА_7 пред`являлося обвинувачення за чотирма епізодами діянь, які відповідають одному й тому самому складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК, їх кваліфікація здійснюється за однією частиною статті Особливої частини КК, що виключає сукупність злочинів, на чому наполягав прокурор, і, відповідно, дає підстави для застосування правил ст. 47 КК.
ВИСНОВКИ: вчинення триваючого або продовжуваного злочину, двох або більше злочинів невеликої тяжкості, які становлять сукупність, не перешкоджає застосуванню ст. 47 КК за умови, що вони не утворюють реальної сукупності.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: множинність злочинів, злочини проти власності, підстави звільнення від кримінальної відповідальності
