Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 лютого 2026 року
у справі № 297/3628/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо відмежування грабежу від самоправства
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Диспозиція ч. 4 ст. 186 КК України передбачає кримінальну караність діяння, яке полягає, зокрема у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому в умовах воєнного стану.
Водночас кримінальна відповідальність за ст. 356 КК України наступає за самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
У касаційній скарзі сторона захисту наполягала на тому, що потерпілий та свідок у своїх показаннях зазначали про наявність у ОСОБА_8 непогашеного боргу перед ОСОБА_7 у сумі 900 грн, який останній дав потерпілому аби той купив йому сигарети. Звертала увагу Верховного Суду, що ОСОБА_7 під час допитів його в судах попередніх інстанцій зауважував, що він мав намір повернути потерпілому телефон, коли той погасить перед ним заборгованість.
На переконання колегії суддів такі доводи сторони захисту не заслуговують на увагу, оскільки судами було встановлено, що крім телефона ОСОБА_7 заволодів також і грошовими коштами потерпілого у сумі 300 грн, які згодом порвав у присутності працівників поліції, тобто розпорядився ними на власний розсуд. Більше того, ОСОБА_7 не повідомляв ОСОБА_8 про те, що він має намір повернути йому телефон, коли той виконає свої зобов'язання.
Натомість судами було встановлено, що ОСОБА_7 відкрито забрав з рюкзака потерпілого належний йому мобільний телефон та грошові кошти, тобто вчинив активні дії щодо вилучення майна, вартість якого майже вдвічі перевищувала розмір зобов`язання, на яке посилається сторона захисту у поданій касаційній скарзі.
ВИСНОВКИ: для відмежовування відкритого заволодіння майном від самоправства, варто звернути увагу, що при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України винувата особа прагне захистити своє дійсне або уявне право чи інтерес всупереч встановленому порядку і без законних на те повноважень, тоді як при грабежу особа посягає на право власності потерпілого, тобто на чуже майно. Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 186 КК України є корисливим злочином, коли винний прагне незаконного збагачення за рахунок майна, яке належить іншій особі. У той же час при вчиненні самоправства відсутнє посягання на власність, більше того, винний своїми діями може прагнути поновити своє порушене з вини потерпілого право.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти власності, злочини під час воєнного стану, самоправність
