Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 березня 2026 року
у справі № 712/6191/18
Кримінальна юрисдикція
Щодо відмежування поняття офіційного документа у кримінально-правовому розумінні від його тлумачення у кримінальній процесуальній діяльності
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною 2 статті 383, частиною 1 статті 358, частиною 2 статті 358, частиною 4 статті 358 КК, та виправданий за цим обвинуваченням за відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
У примітці до статті 358 КК визначено, що під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти не тільки документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, а й документи, які можуть бути використані як докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Колегія суддів повністю поділяє сталу практику Верховного Суду, згідно з якою заява про вчинення злочину не є доказом у кримінальному провадженні, а виступає підставою для відповідного реагування органів досудового розслідування, внесення ними відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактами, викладеними в такій заяві (див., наприклад, постанову Касаційного кримінального суду від 29 січня 2026 року у справі № 753/7920/18 (провадження № 51-2123км25).
Проте застосування такої позиції доречно у тих провадженнях, де заява про вчинення кримінального правопорушення виступає не більше як процесуальною підставою для початку досудового розслідування.
Дане кримінальне провадження наочно демонструє, що заяви, подані від імені ОСОБА_6, досліджувалися не у зв`язку з розпочатим досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, про які начебто повідомляв заявник, а як предмет кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 КК, та як носій інформації, на якому зафіксовані відомості, які могли б свідчити про завідомо неправдиве повідомлення про кримінальне правопорушення (стаття 383 КК), тобто дослідженню піддавалися не тільки інформативне наповнення цих заяв, а й їх зовнішні ознаки та способи створення.
З огляду на зазначене Суд вважає передчасними висновки судів про відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 КК, що стало наслідком неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
ВИСНОВКИ: поняття офіційного документа є більш широким у кримінально-правовому розумінні, ніж у тлумаченні його поняття у кримінальній процесуальній діяльності, оскільки може охоплювати й інші сфери правозастосування.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підроблення документів, злочини проти об'єднань громадян, неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, кримінальні правопорушення проти правосуддя
