Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 січня 2026 року
у справі № 301/3018/23[3]
Кримінальна юрисдикція
Щодо неможливості застосування КУпАП та КАС України як нормативного підґрунтя до оцінки доказів у кримінальному провадженні
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_11 визнано винуватим за ч. 1 ст. 389 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст.ст. 71, 72 КК України ОСОБА_11 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
За приписами ст. 9 КПК, яка визначає таку засаду здійснення кримінального провадження як законність, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.
У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК.
Кодекс України про адміністративні правопорушення та Кодекс адміністративного судочинства України визначають поняття доказів та правила їх оцінки, відмінні від тих, що встановлені в приписах кримінального процесуального закону.
У цьому кримінальному провадженні показання працівників поліції суд взяв до уваги лише в тій їх частині, що підлягає доказуванню за приписами ст. 91 КПК в цьому провадженні, тобто щодо фактів керування засудженим транспортним засобом безвідносно їх юридичної оцінки в справах про адміністративні правопорушення та результатів їх розгляду.
ВИСНОВКИ: КУпАП та КАСУ не є джерелами кримінального процесуального закону і не можуть застосовуватись під час здійснення кримінального провадження як нормативне підґрунтя до оцінки доказів, яка в кримінальному провадженні, серед інших, визначена приписами ст. 94 КПК.
Керуватися в кримінальному провадженні правилами оцінки доказів, встановленими в КУпАП та КАСУ щодо вирішення справи про адміністративне правопорушення, суд не має жодного обґрунтованого приводу, зокрема, враховуючи вимоги ст. 9 КПК та імперативний метод регулювання кримінальних процесуальних відносин у вказаному Кодексі.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти правосуддя, принципи кримінального провадження, дослідження доказів судом
