Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 листопада 2025 року
у справі № 717/124/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо визначальної ознаки, яка відокремлює (відмежовує) заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем від інших форм посягання на чужу власність
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за:
- ч. 2 ст. 191 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік 6 місяців;
- ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 2500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 грн з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік 6 місяців.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині її засудження за ч. 2 ст. 191 КК України та призначення остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України скасовано у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, і провадження у справі закрито у цій частині. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Приймаючи рішення про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування вироку щодо ОСОБА_7 в частині засудження за ч. 2 ст. 191 КК України із закриттям кримінального провадження щодо неї на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, апеляційний суд виходив із того, що в ході судового розгляду стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України. Підставою для такого висновку стало те, що засуджена не привласнила майно, яке їй було ввірено, а запозичила ОСОБА_8 , що свідчить про відсутність в неї умислу на привласнення такого майна та корисливого мотиву.
До таких висновків апеляційний суд дійшов, заслухавши засуджену та її захисника. При цьому апеляційний суд повторно не досліджував доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження.
Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись з такими аргументами апеляційного суду.
Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено в ході апеляційного перегляду вироку. Недотримання засади безпосередності дослідження доказів призводить до порушення інших засад кримінального провадження, зокрема, змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (п. 15 ст. 7 КПК України).
Такий підхід апеляційного суду не сприяв досягненню завдань кримінального провадження, а викладені в його ухвалі висновки про скасування обвинувального вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині засудження за ч. 2 ст. 191 КК України із закриттям кримінального провадження в цій частині на підставі п. 2ч. 1 ст. 284 КПК України є передчасними. У зв`язку із цим є підстави для задоволення вимог касаційних скарг сторони обвинувачення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
ВИСНОВКИ: визначальна ознака, яка відокремлює (відмежовує) такий злочин проти власності, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, від інших форм посягання на чужу власність, полягає в тому, що безоплатне обернення чужого майна на користь винної особи чи на користь іншої особи відбувається через умисне протиправне використання можливостей службового становища. Більше того, лише цього факту достатньо (привласнення грошових коштів) для інкримінування [особі] складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України. Мета привласнення цих коштів може враховуватись при призначенні виду та розміру покарання.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: корисливі злочини, правила кваліфікації злочинів, корупційні правопорушення
