Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 червня 2026 року
у справі № 369/19664/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо умови перекваліфікації дій винної особи
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, та призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік та покладено на неї обов'язки, передбачені ч. 2 ст. 59-1 КК.
Вказане кримінальне провадження розглянуто місцевим судом відповідно до положень, визначених ч. 3 ст. 349 КПК.
Ухвалою Київського апеляційного суду відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_6 на цей вирок.
ОЦІНКА СУДУ
Судовий розгляд здійснюється в межах висунутого обвинувачення і суд не може самостійно перекваліфікувати дії особи на більш тяжке кримінальне правопорушення, навіть якщо вона подає з цього приводу апеляційну або касаційну скаргу. Такою процесуальною можливістю наділений прокурор і вона знаходить своє відображення в обвинувальному акті.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, предметом розгляду місцевого суду був обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, без будь-яких змін висунутого обвинувачення в суді, передбачених ст. 338 КПК.
Як наслідок будь-яке оскарження кримінально-правової оцінки дій обвинуваченої у апеляційному порядку, яке стосується застосування статті про більш тяжке кримінальне правопорушення, є безрезультатним, оскільки повноваження суду апеляційної інстанції визначені КПК і суд позбавлений такої можливості.
Отже, вимога потерпілого про перекваліфікацію дій ОСОБА_8 з ч. 1 ст. 190 КК на ч. 2 ст. 190 КК, тобто на більш тяжке кримінальне правопорушення, яке не інкримінувалося засудженій в обвинувальному акті, не ґрунтується на вимогах ст. 337 КПК.
ВИСНОВКИ: про перекваліфікацію дій винної особи може йтися тоді, коли діяння цієї особи, яке згідно з обвинувальним актом ставиться їй у вину, підлягає кваліфікації за менш тяжкий злочин, ніж це зазначено в обвинувальному акті. Якщо ж вчинення конкретного діяння органом досудового розслідування особі у вину не ставилося, то суд відповідно не може вийти за межі висунутого обвинувачення і додатково встановити обставини кримінального провадження, які не були зазначені в обвинувальному акті.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: межі судового розгляду, злочини проти власності, правила кваліфікації злочинів, спрощене кримінальне провадження
