Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 травня 2025 року
у справі № 479/883/22,479/883/21
Кримінальна юрисдикція
Щодо визначальної ознаки, яка відокремлює (відмежовує) заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем від інших форм посягання на чужу власність
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК, та призначено їй покарання за:
- ч. 3 ст. 191 КК - 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у банках та інших фінансових установах, а також посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки;
- ч. 4 ст. 191 КК - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у банках та інших фінансових установах, а також посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки;
- ч. 5 ст. 191 КК - 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у банках та інших фінансових установах, а також посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки та з конфіскацією всього майна, що є її особистою власністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворими ОСОБА_8 призначено остаточне покарання - 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у банках та інших фінансових установах, а також посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки та з конфіскацією всього майна, що є її особистою власністю.
Ухвалою апеляційного суду вищезазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Для відмежування злочину від цивільно-правового делікту необхідно встановити, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов`язання - не виконувати. Розмежування кримінально - караного злочину від цивільно-правової угоди слід проводити не по тому, як оформлені і укладені між сторонами договори, а по тому, що стало результатом цієї договірної діяльності. Якщо одна сторона, приймаючи на себе зобов`язання, не має ніяких реальних можливостей і бажання їх виконувати, мова йде про злочин.
У цьому кримінальному провадженні було встановлено, що ОСОБА_8 переконала потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які звернулися до банку з метою розміщення своїх грошових коштів на депозитних рахунках, у тому, що їм вигідніше це зробити від її імені, оскільки вона, як керівник відділення банку, про що достовірно було відомо потерпілим, може це зробити під більший відсоток. Натомість обвинувачена видала потерпілим власноручно написані розписки про те, що вона позичила у них гроші, які зобов'язується повернути. При цьому розписки, видані потерпілому ОСОБА_6, були підписані нею, як начальником відділення «Кривоозерське» Приватбанку, і містять печатку банку, а передача коштів потерпілими відбувалась у приміщенні банківської установи. Однак депозитні рахунки в ПАТ КБ «Приватбанк» на ім`я потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, відкриті не були, а повернення грошей потерпілим ОСОБА_8 постійно відкладала під різними приводами, через що вони були вимушені звернутися до суду з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку. Водночас під час судового слідства було встановлено, що вже станом на 2010 рік на момент заволодіння грошима потерпілого ОСОБА_6 обвинувачена мала боргові зобов'язання у великих сумах перед банком та за іпотекою, а її заробітна плата не могла покрити навіть невеликої частини тих сум, які вона отримувала від потерпілих. Останні пояснювали, що ОСОБА_8 , користуючись своїм авторитетом як керівник відділення банку, завірила їх у тому, що діє в їхніх інтересах. Не будучи обізнаними про порядок відкриття депозитних рахунків та проведення банківських операцій, вони довірилися обвинуваченій саме як службовій особі банку, яку вони знали раніше як керівника відділення банку і яка мала для них авторитет. Як правильно виснував суд, у вищевказаних випадках без використання службового становища керівника відділення банку було б неможливим заволодіння грошима потерпілих. Так само за епізодами заволодіння майном ОСОБА_11 і ОСОБА_13 судами було встановлено, що гроші потерпілих були розміщені на їхніх кредитних рахунках у Приватбанку, до яких ОСОБА_8 мала доступ як працівник банку і здійснила несанкціоновані клієнтами операції по цим рахункам зі свого робочого місця, внаслідок чого заволоділа грошима останніх.
За таких обставин судами надано правильну кримінально-правову оцінку діям ОСОБА_8 за ст. 191 КК як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
ВИСНОВКИ: визначальна ознака, яка відокремлює (відмежовує) такий злочин проти власності, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, від інших форм посягання на чужу власність, полягає в тому, що безоплатне обернення чужого майна на користь винної особи чи на користь іншої особи відбувається через умисне протиправне використання можливостей службового становища. Майно, на яке спрямована карана за ст. 191 КК поведінка службової особи, може мати різну правову природу. Зокрема, не виключається можливість заволодіння майном, на яке не поширюється компетенція службової особи або яке їй не ввірене і не перебуває в її віданні. Злочинне використання службового становища може виражатися у формі рішень, вказівок чи іншої спонукальної інформації. Як правило, ці рішення формуються завуальовано (приховано) від осіб (фізичних чи юридичних), які наділені повноваженнями щодо майна, на яке спрямована протиправна поведінка винної особи. Ці особи під впливом таких рішень або вказівок не знають (можуть не знати) дійсної природи дій і фактично піддаються обману, внаслідок якого відбувається перехід майна на користь службової особи. При цьому в основі обману (дезінформації), до якої вдається винна особа, завжди перебуває протиправне використання нею свого службового становища; без застосування можливостей службового становища обман є недієвим і нездійсненним.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти власності, правила кваліфікації злочинів, корупційні правопорушення
