Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 травня 2026 року
у справі № 581/871/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо кваліфікації дій особи ч. 4 ст. 197-1 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції змінив. На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнив ОСОБА_9 від призначеного покарання за ч. 4 ст. 197-1 КК України у зв`язку із закінченням строку давності. У іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, є право власності на землю, водночас обов'язковим додатковим об'єктом - є порядок будівництва будівель чи споруд. Вказаний порядок мав би визнаватись основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, якби у цій нормі фігурувало лише самовільне будівництво не у зв'язку із самовільним зайняттям земельної ділянки. Проте відповідно до чинної редакція ст. 197-1 КК України ключовим є самовільне зайняття земельної ділянки. Самовільне будівництво нерозривно пов'язане з порушенням прав на землю і свідчить про більшу небезпеку діяння, караного за ч. 4 ст. 197-1 КК України, адже особа, яка його вчиняє, ставить себе на місце власника (землекористувача), реалізуючи право останнього на забудову земельної ділянки.
Об'єктивною стороною є будь-які дії, які свідчать про будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці на землях в охоронній зоні.
Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці полягає у веденні на такій ділянці без належного дозволу будівельних робіт, виконанні монтажних робіт по спорудженню певних будівель, споруд тощо.
Суб'єктивна сторона характеризується як прямим, так і непрямим умислом. Відкритість, добросовісність володіння та користування чужою земельною ділянкою не можуть бути ознаками, які виключають умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, адже в такому разі особа також усвідомлює, що використання земельної ділянки не ґрунтується на будь-яких правових підставах і здійснюється, як правило, без відома власника земельної ділянки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Зі змісту вказаної норми цивільного законодавства убачається, що законодавець встановлює три самостійні підстави уважати будівництво самочинним: 1) нерухоме майно збудовано або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) будівництво вчиняється (вчинялося) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) нерухоме майно будується (побудовано) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Тобто для того, аби будівництво було самочинним достатньо однієї з цих трьох умов.
ВИСНОВКИ: побудовані засудженою торгівельні приміщення, хоч і здійснювалися на підставі відповідних дозвільних документів і судами не було встановлено порушень нею будівельних норм і правил, однак частина вказаних приміщень була споруджена на земельній ділянці прибережної захисної смуги, яка не належала засудженій і не була відведена їй для цієї мети, що і охоплюється диспозицією ч. 4 ст. 197-1 КК України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти власності, ознаки самочинного будівництва, склад самовільного будівництва
