Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 липня 2026 року
у справі № 591/5513/16-к[2]
Кримінальна юрисдикція
Щодо необов’язкової участі особи з процесуальним статусом потерпілого у кримінальному провадженні за ознаками шахрайства
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком Вищого антикорупційного суду ОСОБА_8 та ОСОБА_7 засуджено кожного за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вироком Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду скасовано вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалено новий, яким:
- ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції, чинній на дату вчинення кримінального правопорушення) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців із конфіскацією всього належного йому майна,
- ОСОБА_7 визнаному винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції, чинній на дату вчинення кримінального правопорушення), призначено покарання у виді позбавлення волі строком три роки з конфіскацією усього належного йому майна.
У порядку, передбаченому ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_8 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді районного суду міста на земельні ділянки, які належать ОСОБА_8, залишено в силі для забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді районного суду міста у тій самій справі на земельну ділянку, належну ОСОБА_7, залишено в силі для забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.
В іншій частині вирок залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
За змістом, значенням і обсягом поняття потерпілого в кримінальному праві не збігається з поняттям потерпілого в кримінальному процесуальному аспекті, де вони мають різне правове значення. У кримінальному процесуальному аспекті особа визнається потерпілим відповідно до приписів кримінального процесуального закону, внаслідок чого набуває процесуальних прав для реалізації власних інтересів у кримінальному провадженні, з моменту, визначеного приписами частин 2, 3 ст. 55 КПК України. При цьому жодна з норм КПК України не виключає здійснення досудового розслідування, судового провадження щодо інкримінованого особі правопорушення, за відсутності зазначених вище підстав для участі фізичної чи юридичної особи в кримінальному провадженні як потерпілого. Кримінальний процесуальний закон як форма реалізації кримінально-правових відносин не пов`язує їх втілення за інкримінованим за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України кримінальним правопорушенням з набуттям процесуального статусу потерпілого конкретною особою.
У кримінально-правовому вимірі підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України, і в ч. 4 ст. 190 цього Кодексу про потерпілого не йдеться.
Необхідною і достатньою складовою підстави кримінальної відповідальності за шахрайство є усвідомлення суб'єктом злочину того факту, що предмет злочину є для нього чужим, що він заволодіває чужим майном за відсутності будь-якого дійсного чи уявлюваного права на нього.
Вказівка в ст. 190 КК України на вчинення шахрайства стосовно чужого майна, виходячи з органічного зв'язку між його об'єктивними ознаками, психічне ставлення до яких необхідно встановити за змістом цієї кримінально-правової норми, свідчить про те, що кримінальна відповідальність за шахрайство пов`язана, як правило, не з встановленням ознак конкретної особи, власності якої заподіяно шкоду, а з встановленням усвідомлення винним факту заволодіння майном, яке належить іншій особі (чужим для нього), з метою його безоплатного, безповоротного обернення на свою користь (чи третіх осіб) за відсутності законних підстав для того і збільшення внаслідок цього власних майнових фондів (чи третьої особи).
Усвідомлення винуватим, кому саме та на яких підставах належить чуже для нього майно, чи заволодіває він майном, ввівши в оману (обманувши) власника предмета злочину чи іншу особу, у фактичному володінні якої перебуває предмет злочину, не є обов'язковим для встановлення ознак шахрайства, якщо не йдеться про врахування матеріального становища конкретного потерпілого за ч. 4 ст. 190 КК України.
ВИСНОВКИ: у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, участь особи з процесуальним статусом потерпілого не є обов'язковою.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти власності, склад шахрайства, потерпілий від шахрайства
